До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін icon

До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін



НазваДо №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін
Дата конвертації17.03.2016
Розмір83.77 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>

До № 2984 від 02.06.2015 р.

Н. д. О. Ляшко та ін.



ВИСНОВОК

на проект Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг»

(реєстр. № 2984 від 02.06.2015 р.)
У Головному науково-експертному управлінні розглянуто даний законопроект, в якому пропонується внести ряд змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізацію надання адміністративних послуг. Серед новел проекту – приписи, спрямовані на усунення розбіжностей, що виявлені під час реалізації Закону України «Про адміністративні послуги» (далі – Закон), шляхом виключення деяких положень із тексту цього Закону та доповнення його новими положеннями, що регулюють статус та діяльність центру надання адміністративних послуг, а також забезпечують удосконалення процедури надання адміністративних послуг в електронній формі. Крім того, органам місцевого самоврядування (виконавчому органу сільської, селищної або міської ради, сільському голові (у випадку, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено)) пропонується надати повноваження щодо реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання особи, ведення відповідного реєстру територіальної громади.

За результатами розгляду поданого законопроекту Головне управління вважає за необхідне висловити наступні зауваження та міркування:

  1. У проекті пропонується викласти ч. 7 ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» в новій редакції, передбачивши, що «Кабінет Міністрів України затверджує перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, що включає адміністративні послуги органів виконавчої влади та адміністративні послуги, надання яких делеговано законом органам місцевого самоврядування» (підп. 7 п. 8 Розділу I проекту).

Водночас Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропонується доповнити новою статтею 37-1, передбачивши, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: 1) формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону; 2) реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці відповідно до закону (підп. 2) п. 4 Розділу I проекту).

Звертаємо увагу на те, що чинна Конституція та законодавство України передбачають використання різних правових засобів «перерозподілу» повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, до яких відносяться, зокрема, «надання» (наділення) та «делегування» повноважень. Проте, їх правове регулювання нині має значні вади, пов’язані з відсутністю чіткого розмежування цих понять та правової природи «наданих» та «делегованих» повноважень. У зв’язку з цим доцільно відзначити, що згадані поняття досить чітко розмежовуються на теоретичному рівні. Надання повноважень характеризується як односторонній акт, який знаходить законодавче закріплення і полягає у наділенні певного суб’єкта тими чи іншими повноваженнями. Принципова ж відмінність «делегування» повноважень від «надання» полягає у тому, що орган передає повноваження, які йому надані законом, за власним рішенням (тобто це є правом, а не обов’язком органу, що делегує повноваження). Делегування є двостороннім актом і передбачає згоду суб’єкта, якому делегуються повноваження, на їх виконання. При цьому вважається, що делегування повноважень має супроводжуватись передачею відповідних матеріальних, фінансових та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення. Умови передачі та виконання делегованих повноважень закріплюються в адміністративному договорі.

Приписи Конституції України визначають засади правового регулювання як «надання», так і «делегування» повноважень. Зокрема, ч. 3 ст. 143 передбачає, що «органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади», а відповідно до ч. 6 ст. 118 Конституції, «місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами». Згадані норми Конституції знаходять деталізацію у чинному законодавстві України, зокрема, у ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до цієї статті до делегованих повноважень віднесено «повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом». Тим самим норма Закону ототожнює «делегування» з «наданням» законом повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування, яке передбачено ч. 3 ст. 143 Конституції України, що є не зовсім коректним з огляду на викладені вище теоретичні положення щодо розмежування понять «надання» та «делегування» повноважень.

Таким чином, пропозиція викласти ч. 7 ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» в новій редакції, передбачивши, що перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, включає адміністративні послуги органів виконавчої влади та адміністративні послуги, надання яких делеговано законом органам місцевого самоврядування, потребує узгодження з конституційним приписом ч. 3 ст. 143, який передбачає лише можливість «надання» органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади. Ця обставина має обов’язково враховуватись при удосконаленні чинного законодавства про місцеве самоврядування, норми якого також мають бути приведені у відповідність до конституційних приписів.

2. Ряд приписів проекту спрямовані на внесення змін до Закону України «Про адміністративні послуги». Проте частина із запропонованих новел виглядає недостатньо обґрунтованими.

2.1 У проекті пропонується викласти ч. 3 ст. 3 Закону у новій редакції, передбачивши, що «до адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами витягів та виписок з реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт». Водночас чинна редакція згаданого припису містить інше формулювання: «вимоги цього Закону поширюються на надання суб'єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії…».

Перш за все, не є зрозумілим, у чому полягає перевага відповідних змін і якими є юридичні наслідки такого «прирівняння» надання витягів та виписок з реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів тощо до адміністративних послуг. По-друге, аналіз ініційованих проектом змін дає підстави для висновку, що по суті шляхом «прирівняння» до адміністративних послуг надання відповідними суб’єктами витягів та виписок з реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інших передбачених законом дій у проекті створюється певна юридична фікція (у даному разі вона полягає у тому, що одне явище в законі оголошується іншим). Однак юридичні конструкції такого роду мають застосовуватись у законодавчих актах лише тоді, коли в результаті може бути одержана очевидна й значна користь, чого у даному випадку не спостерігається.

2.2 Пропозиція вилучити зі ст. 15 Закону ч. 2, яка визначає, яким суб’єктом надаються супутні послуги, за якими критеріями і яким органом здійснюється їх добір (підп. 9 п. 8 Розділу I проекту), спричинить прогалину у правовому регулюванні питання надання супутніх послуг. Крім того, при удосконаленні відповідних приписів, на наш погляд, навпаки варто було б впровадити заборону надання супутніх послуг адміністративними органами та утвореними ними суб’єктами господарювання.

2.3. У проекті пропонується вилучити цілу низку норм зі ст. 20 Закону «Прикінцеві та перехідні положення», по суті виклавши цю статтю у новій редакції. Водночас необхідно звернути увагу, що прикінцеві та перехідні положення закону вміщують приписи одноразової дії, або приписи, які мають тимчасовий характер і забезпечують поступовий перехід від одних правил до інших. Натомість приписи, які пропонується вилучити, і які, зокрема, містять доручення Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати до Верховної Ради України проекти законів про: «перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання; включення до Податкового кодексу України положень стосовно державного мита, інших обов’язкових платежів,…», взагалі не мають нормативного характеру. Отже, з точки зору законодавчої техніки не є коректним вносити зміни до таких положень закону.

3. У проекті пропонується внести зміни до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (п. 5 Розділу I проекту). Зокрема, новелою проекту є ст. 61, яка визначає особливості реєстрації місця проживання бездомних осіб; ст. 91, яка регулює підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання; ст. 112, яка запроваджує реєстр територіальної громади, а також доступ до реєстрів територіальних громад (ст. 113).

Водночас не всі передбачені зміни мають послідовний характер. Зокрема, зі ст. 3 вказаного Закону вилучається термін «місце перебування», водночас у його тексті залишаються приписи, які унормовують питання, пов’язані з цим терміном. Один із них – «довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи» (ст. 3).

4. Ряд зауважень може бути висловлено до змін, які пропонуються до Закону України «Про Державний земельний кадастр» (п. 8 Розділу I проекту).

Проект містить низку положень, не узгоджених з чинними нормами Закону, що вимагає їх вилучення чи приведення у відповідність, оскільки така колізія норм призведе до ускладнень на практиці. Це стосується, зокрема, таких положень:

- ст. 1 Закону пропонується доповнити визначенням терміну «електронна заява», із змісту якого виходить, що така заява стосується лише отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, однак у ч. 4 ст. 30 Закону сказано про «заяву в електронній формі», яку подає Державний кадастровий реєстратор до органу державної реєстрації прав для державної реєстрації прав;

- ч. 1 ст. 9 Закону «Державний кадастровий реєстратор» пропонується доповнити новими положеннями (абзацами другим – сьомим), які стосуються надання відомостей з Державного земельного кадастру адміністраторами центрів надання адміністративних послуг та питань стажування цих осіб та ін., що не має відношення до змісту цієї статті та не вписується у її контекст;

- у ст. 30 цього Закону встановлюється припис, згідно з якими орган державної реєстрації прав надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, доступ до перегляду відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в обсязі, визначеному цим Законом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 цієї статті доповнюється абз. 15). Однак у чинній ч. 3 цієї статті вже передбачено, що порядок надання інформації, визначеної у частинах першій та другій цієї статті (тобто щодо інформаційної взаємодії органів, які здійснюють ведення Державного земельного кадастру та державної реєстрації прав), встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- у ст. 38 названого Закону встановлюються конкретні суми адміністративного збору, який має справлятися «за надання відомостей» із Державного земельного кадастру (ч. 3 ст. 38 доповнюється новим абзацом), що не узгоджується із ч. 3 ст. 41 Закону, у якій визначено, що «перелік, розміри, порядок справляння плати встановлюються Кабінетом Міністрів України».

5. Проект також має недоліки техніко-юридичного характеру. Зокрема, Розділ I проекту вміщує два пункти 8.

6. Поданому проекту притаманні й інші недоліки, які у даному висновку залишились поза увагою через стислі строки його підготовки, але також потребують усунення в процесі доопрацювання законопроекту.
Узагальнюючий висновок: законопроект доцільно повернути на доопрацювання.
Керівник Головного управління В. І. Борденюк
Вик: І. Снігур, С. Кузнєцова.





Схожі:

До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconДо реєстр. №2984 від 02. 06. 2015р
О. Ляшко, В. Галасюк, І. Алексєєв, В. Кривенко, Г. Гопко, О. Продан, В.Івченком, С. Кудлаєнко
До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconДо реєстр. №2984 від 02. 06. 2015р
О. Ляшко, В. Галасюк, І. Алексєєв, В. Кривенко, Г. Гопко, О. Продан, В.Івченком, С. Кудлаєнко
До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconДо реєстр. №2984 від 02. 06. 2015 (друге читання)
України Ляшком О. В., Галасюком В. В., Алексєєвим І. С., Кривенком В. В., Гопко Г. М., Продан О. П., Івченком В.Є., Кудлаєнком С....
До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconДо реєстр. №2984 від 02. 06. 2015 (друге читання)
України Ляшком О. В., Галасюком В. В., Алексєєвим І. С., Кривенком В. В., Гопко Г. М., Продан О. П., Івченком В.Є., Кудлаєнком С....
До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconРезультати поіменного голосування №10 від 10. 12. 2015 10: 31: 36 (3 сесія 8 скликання)
Поіменне голосування про проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів...
До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconПро затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Ляшко С.І
Відповідно до статей 6 і 39 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, статей 17, 116, 121, 122 і 186 Земельного кодексу...
До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconДо №0017 від 05. 05. 2015 Н. д. України Ляшко О. В. та ін
«Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про організацію військових міждержавних перевезень та розрахунки...
До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconРеєстраційний №2984
України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг
До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconДо №0021 від 25. 05. 2015 р. О. В. Ляшко та ін
України, підписаної 12 липня 2012 року в м. Ялті, та ратифікованої Верховною Радою України 11 січня 2013 року. Міністерству закордонних...
До №2984 від 02. 06. 2015 р. Н. д. О. Ляшко та ін iconДо реєстр. №2984 (друге читання)
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©govuadocs.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи