Вісник Вищого адміністративного суду України icon

Вісник Вищого адміністративного суду України



НазваВісник Вищого адміністративного суду України
Дата конвертації03.10.2012
Розмір102.65 Kb.
ТипДокументи
джерело

Вісник Вищого адміністративного суду України

1, 2012 (Ст.26–30)





Причини виникнення та шляхи

розв’язання проблемних питань,

пов’язаних із соціальними спорами


Віталій Кузьмишин,

Голова Вінницького апеляційного адміністративного суду





Досліджено причини виникнення соціальних спорів та висловлено позицію щодо шляхів розв’язання проблемних питань пов’язаних із соціальними спорами.

Ключові слова: прецедент, соціальний спір, судова практика.



За загальними конституційними принципами, держава гарантує для своїх громадян належні умови для життя, належний рівень освіти, належне медичне обслуговування, належне соціальне забезпечення та інші гарантії, які мають реалізовуватись у країні шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, особливо щодо захисту нужденних верств населення. Адже відповідно до ст.46 Конституції громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості тощо.


Невиконання державою покладених на неї обов’язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій державних органів, які мають забезпечувати реалізацію певного нормативно-правового акта. Саме інститут адміністративного судочинства покликаний поставити суб’єкта владних повноважень на один щабель із громадянином і зобов’язати його довести в суді правомірність своїх рішень, дій та бездіяльності. Проте, як показав аналіз судової практики, правовий захист соціально незахищених верств населення залишається актуальною проблемою для судової системи України.

На сьогоднішній день адміністративна юстиція вкрай завантажена. Вважаю за необхідне повідомити, що протягом 12 місяців 2011 року тільки до Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшло понад 150 тисяч справ за апеляційними скаргами, серед яких 142 тисячі – спори фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, пільг. За аналогічними спорами до інших апеляційних адміністративних судів лише за 11 місяців надійшло більш як 880 тисяч справ, що у 3,5 разу більше, ніж за відповідний період у 2010 році.

Поява такого масиву спорів щодо соціальних виплат за різними видами соціального забезпечення досягла критичної межі та паралізувала діяльність адміністративної юстиції. У той час, як настановами Європейського суду з прав людини, наданими у пілотних рішеннях, рекомендовано не допускати нагромадження в реєстрі суду справ, у яких йдеться про аналогічні порушення прав, які суд повинен захищати, оскільки це заважає ефективному розгляду інших справ. Більше того, в накопичених «соціальних» справах відсутній правовий спір, а сотні тисяч таких справ є наслідками адміністративної практики органів державної влади.

Усвідомлюючи практичні та юридичні наслідки рішення суду не лише як результату конкретної справи, а й як уособлення основних принципів верховенства права, беручи до уваги висновки Конституційного Суду України, рекомендації Європейського суду з прав людини та напрацьовану практику розгляду таких спорів, Вінницький апеляційний адміністративний суд виступив ініціатором законопроекту щодо вирішення окремих питань, пов’язаних із запровадженням (застосуванням) загальновизнаної усталеної судової практики. Концепція запровадження прецедентних норм могла б спростити правові відносини, які виникають між громадянами та державою при реалізації їх законних прав та інтересів. Окрім того, нормою ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено зобов’язання судів всіх рівнів привести у відповідність з рішеннями Верховного Суду України судову практику. Таким чином, законодавцем практично закріплено прецедентність рішень Верховного Суду України. Вказаний законопроект зареєстровано у Верховній Раді України 28.09.2011 року за № 9222.

Разом з тим, розуміючи що основне призначення адміністративної юстиції утвердження законності в державі, Вінницький апеляційний адміністративний суд на постійній основі аналізує причини виникнення спорів, з метою пошуку шляхів вирішення проблемних питань, що виникають у найбільш масових категоріях, на законодавчому рівні.

Донедавна при розгляді даних адміністративних спорів суди керувались законами, які встановлювали відповідні розміри виплат, доплат, допомоги та пільг. Зокрема, законами «Про соціальний захист дітей війни», « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 19 червня 2011 р., після набуття чинності Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2011 р.» від 14.06.2011 р., норми і положення вказаних законів застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року 20-рп/2011

визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857–VІ з наступними змінами. Тобто фактично делеговано Кабінету міністрів України право визначати розміри соціальних виплат виходячи із наявно фінансового ресурсу бюджету.

Однак невірішеним на сьогоднішній день залишається питання із справами, які перебувають на розгляді у судах адміністративної юстиції. Окреслюючи коло необхідних у законодавстві змін, слід брати за основу положення ст.124 Конституції України і зокрема те, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України, а своєчасність їх виконання є національною гарантією захисту прав та свобод громадян.

Допускаючи порушення законодавства, органи державної влади зловживають правом на судовий захист та масово оскаржують в апеляційному порядку рішення судів у «соціальних» спорах, посилаючись на відсутність фінансування, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією, та вказує на неналежне ставлення боржника до процесу організації виконання покладених на них завдань та відсутність конструктивної співпраці органів виконавчої влади. Разом з тим, саме на органи державної влади покладається обов’язок відновити порушене право заявника та дбати про зменшення, наскільки це можливо, ризику нових порушень аналогічного характеру. Адже відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а відтак, забезпечення стабільних умов життєдіяльності суспільства є завданням органів державної влади.

На виконання зазначеного органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах, відповідно до законів України, та зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України). Так, повноваженнями органів державної влади є сукупність прав і обов’язків цих органів та посадових осіб для здійснення покладених на них функцій, що закріплені за ними у відповідних нормативно-правових актах. Тому вважаємо, що для ефективної реалізації повноважень державних органів необхідним є встановлення дієвої відповідальності органів державної влади та їх посадових осіб за дотримання своїх зобов`язань, та окрім того, запровадження ефективного координування діяльності органів виконавчої влади на найвищому урядовому рівні.

З огляду на наведене є необхідність передбачити в Законі України «Про Державну службу» та нормативно-правових актах, які визначають повноваження органів державної влади (зокрема таких, як Указ Президента від 06.04.2011 року №384/2011 «Про Положення про Пенсійний фонд України» та Постанова КМУ від 30.04.2007 року №790 «Про затвердження типового положення про Головне управління праці та соціального захисту населення»), норму, яка б встановила обов’язок не допускати надалі порушень законодавства у правових відносинах, аналогічних тим, у яких встановлено правову позицію суду та набуло чинності рішення суду. У таких випадках гарантом виконання вказаного обов’язку органів виконавчої влади слід передбачити заборону звернень суб’єктів владних повноважень до суду у аналогічних справах. При встановленні судами під час відкриття провадження випадків, коли органи державної влади продовжують допускати порушення у аналогічних справах, ігноруючи рекомендації судових органів, що надаються у рішеннях, які набули чинності, справу слід не допускати до розгляду (перегляду). Окрім того, у згаданих вище нормативно-правових актах, на виконання вимог ст.124 Конституції України та ст.244-2 КАС України, варто передбачити відповідальність органів державної влади за ігнорування законодавства, з точки зору встановлених Верховним Судом України правових позицій у певних категоріях справ.

З огляду на те, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, доцільно буде передбачити у Законі «Про Кабінет Міністрів України» обов’язок щодо доведення до відповідних органів правових позицій і Верховного Суду України, як найвищого судового органу, і рішень судів, які набули законної сили, з подальшим спрямуванням їх діяльності. Повноваження щодо доведення правових позицій судів може бути передбачене і як власне повноваження КМУ, і як делеговане повноваження іншому центральному органу виконавчої влади, зокрема Міністерству юстиції України, в межах компетенції згідно із законодавством. Вказана норма повинна стати гарантом виконання рішень судів, що передбачено, Конституцією України.

Із метою оперативного вирішення проблеми накопичених «соціальних» спорів доцільно також буде внести зміни та доповнення до ч.2 та ч.4 ст.189 КАС України «Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції», а саме: надати право судді-доповідачу перевіряти відповідність рішення суду першої інстанції судовій практиці. При цьому у разі встановлення відповідності рішення суду 1-ої інстанції судовій практиці суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження та повертає апеляційну скаргу.

Дійсно суть проблеми полягає в тому, що на сьогодні в чинному законодавстві механізм погашення заборгованості стосовно соціальних виплат відсутній. Це ускладнює виконання зобов’язань держави перед громадянами. З метою зняття напруження на законодавчому рівні необхідно передбачити чітку процедуру забезпечення реалізації права громадян на соціальне забезпечення. Таким механізмом може стати запровадження судового прецеденту.

Кількість справ, у яких судом установлено протиправність рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, є досить знач­ною. Щодо об’єктивності чинників, які впливають на таку ситуацію, поряд з одвічним браком коштів у держбюджеті слід відмітити аналогічність спірних правовідносин, їх, так би мовити, типовість. Узагалі спір виникає там, де є законодавчі прогалини, де є підґрунтя для формування полярно різних поглядів. Судове рішення заповнює такі прогалини в кожному конкретному випадку, але й досі залишається тільки на цьому рівні, тоді як повинне виключати необхідність розгляду типових спорів. Це докорінно змінить показники сумної судової статистики, яка свідчить про порушення, допущені державними органами.

Цю проблему не можна вирішити за один день, і навіть за декілька місяців не буде видно суттєвих результатів. Проте можу впевнено сказати, що такі заходи задають правильний напрям роботи судової системи. По-перше, обговорення нагальних проблем правозастосовної діяльності із суддями сприяє виробленню єдиної судової практики та вдосконаленню процесу здійснення судочинства. По-друге, дискусійність обговорення із представниками захисту свідчить про інтерес суспільства до зазначеної проблеми. Водночас слід зазначити, що в результаті проведення таких комунікативних заходів усі органи державної влади спрямовуватимуть свої зусилля на подолання назрілих проблем і забезпечення прав та гарантій громадян, передбачених Основним Законом. Таким чином, підсумовуючи проведену роботу, можна зауважити, що досвід на цьому шляху є обопільно корисним і продуктивним.

Також не слід забувати, що на сучасному етапі розвитку та зміцнення авторитету судової гілки влади в Україні гостро стоїть питання про виконання судового рішення, оскільки це є запорукою ефективного правосуддя. Основним законодавчим механізмом, покликаним забезпечити виконання рішень суду, є відповідальність за його невиконання, і саме тому судам необхідно активізувати застосування повноважень щодо такого контролю, наданих ст. 267 КАСУ, та зобов’язувати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Судовий захист набуде реального змісту тільки тоді, коли суд повною мірою використає всі необхідні для цього механізми. А отже, нам ще є над чим працювати на шляху вдосконалення судової системи України. 


Використані джерела:

  1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996. – 1996 р., № 30. – Ст. 141.

  2. Кодекс адміністративного судо-чинства України. // Відомості Верховної Ради України від 09.09.2005 – 2005 р., № 35, 35–36; 37. с. 1358, – Ст. 446.

  3. Рішення Конституційного Суду України рп-20/2011 від 26.12.2011 року. // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=166235.

  4. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2011 р.» від 14.06.2011 року. // Офіційний вісник України від 01.07.2011 — 2011 р., № 47, С. 13, Ст. 1900.

  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» // Офіційний вісник України від 29.07.2011 — 2011 р., № 55, С. 30, Ст. 2186.

  6. Указ Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 «Про Положення про Пенсійний фонд України». // Офіційний вісник України від 26.04.2011 – 2011 р., № 29, С. 41, Ст. 1223.

  7. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.04.2007 року №790 «Про затвердження типового положення про Головне управління праці та соціального захисту населення» // Офіційний вісник України від 20.10.2000 – 2000 р., № 40, С. 40, Ст.1698.





Виталий Кузьмишин. Причины возникновения и пути решения проблемных вопросов, связанных с социальными спорами

Исследованы причины возникновения социальных споров и высказана позиция относительно путей решения проблемных вопросов, связанных с социальными спорами.

Ключевые слова: прецедент, социальный спор, судебная практика.



Vitaliy Kuzmyshyn. Causes and solutions to problems associated with social disputes

The reasons of social disputes and expressed position on how to solve problems associated with social disputes.

Keywords: precedent, social dispute, litigation.




Схожі:

Вісник Вищого адміністративного суду України iconПленум вищого адміністративного суду україни постанова
Про внесення зміни до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2007 року №3 «Про склад редакційної колегії...
Вісник Вищого адміністративного суду України iconПро відзначення суддів Вищого адміністративного суду України
За вагомий внесок у розвиток правосуддя нагородити Почесним знаком Вищого адміністративного суду України суддів Вищого адміністративного...
Вісник Вищого адміністративного суду України iconПленум вищого адміністративного суду україни постанова
Заслухавши інформацію судді, секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. про роботу Пленуму Вищого адміністративного...
Вісник Вищого адміністративного суду України iconПленум вищого адміністративного суду україни
Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235–240 Кодексу адміністративного...
Вісник Вищого адміністративного суду України iconРішення зборів суддів Вищого адміністративного суду України 27. 12. 2010 №20 (у редакції рішення зборів Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2012 року №16)
Персональний склад постійних колегій суддів Вищого адміністративного суду України на 2012 рік
Вісник Вищого адміністративного суду України iconПленум вищого адміністративного суду україни постанова
Про внесення змін І доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1
Вісник Вищого адміністративного суду України iconПленум вищого адміністративного суду україни
...
Вісник Вищого адміністративного суду України iconПоложення про процедуру підготовки, прийняття та оприлюднення постанов Пленуму Вищого адміністративного суду України
України Смоковича М.І. про внесення змін до Положення про процедуру підготовки, прийняття та оприлюднення постанов Пленуму Вищого...
Вісник Вищого адміністративного суду України iconПленум вищого адміністративного суду україни
Нформацію секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. взяти до відома
Вісник Вищого адміністративного суду України iconПостанова Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 02. 04. 2007р
Відповідно до статей 44, 46 Закону України "Про судоустрій України" Пленум Вищого адміністративного суду України
Вісник Вищого адміністративного суду України iconПоложення про апарат вищого адміністративного суду україни апарат Вищого адміністративного суду України (далі Апарат) здійснює організаційне забезпечення роботи Вищого адміністративного суду України
Апарат Вищого адміністративного суду України (далі – Апарат) здійснює організаційне забезпечення роботи Вищого адміністративного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©govuadocs.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи