Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях icon

Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях



НазваПравила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях
Дата конвертації08.05.2012
Розмір353.66 Kb.
ТипПравила
джерело
1. /ПРАВИЛА ТБ 2.docПравила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МНС України

__________ 2007 № ____


Зареєстровано

у Міністерстві юстиції України

від _______ 2007 р. за № _________


ПРАВИЛА


ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ


НА ПІДПРИЄМСТВАХ, В УСТАНОВАХ,


ОРГАНІЗАЦІЯХ ТА НА НЕБЕЗПЕЧНИХ ТЕРИТОРІЯХ



1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 3

2. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ 4

3. ОСНОВНІ ОБОВ'ЯЗКИ КЕРІВНИКІВ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ У СФЕРІ ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ 5

4. ВИКОНАННЯ ОСНОВНИХ ВИМОГ ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ 7

4.1 Збирання та аналітичне опрацювання інформації про аварійні ситуації та аварії техногенного характеру 7

4.2 Створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків 7

4.3 Забезпечення засобами індивідуального захисту та порядок їх зберігання 8

4.4. Оперативне оповіщення персоналу об`єктів і населення про виникнення або загрозу виникнення аварійних ситуацій і аварій 8

4.5. Навчання персоналу об’єктів діям та способам захисту в разі виникнення аварійних ситуацій та аварій 10

4.6. Використання захисних споруд 12

4.7. Евакуація 15

4.8. Радіаційний і хімічний захист 16

4.9. Державний нагляд і контроль у сфері техногенної безпеки 17

4.10. Особливості виконання заходів техногенної безпеки на об’єктах, які потрапляють у зону можливої небезпеки від ПНО (ОПН) 17

4.11. Особливості виконання заходів техногенної безпеки на небезпечних територіях 18


1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ





    1. Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях (далі – Правила) визначають загальні вимоги до організації техногенної безпеки, як складової частини цивільного захисту, на підприємствах, установах та організаціях і є обов`язковими для виконання керівниками органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівниками та посадовими особами підприємств, установ і організацій (далі – об’єкти) незалежно від форм власності.

    2. Ці Правила не припиняють і не обмежують дію законодавчих, інших державних нормативно-правових актів, що регламентують порядок виконання заходів техногенної безпеки, а також галузевих стандартів, норм, правил та інших галузевих нормативно-правових актів, що регламентують відповідні види господарської діяльності.

    3. Порядок виконання заходів, які забезпечують дотримання Правил на об’єктах, визначається їх керівниками.

    4. У своїй діяльності керівники та посадові особи об’єктів повинні керуватися також стандартами, будівельними нормами, нормами технологічних регламентів та іншими державними і галузевими нормативно-правовими актами, залежно від характеру робіт, завдань, технічних або інших умов їх діяльності.

    5. Керівники об`єктів, інформація про які є державною таємницею, керуються Правилами з урахуванням вимог відповідних нормативно-правових актів.

    6. Обов'язки сторін щодо забезпечення техногенної безпеки на орендованих об'єктах і територіях повинні бути визначені у договорі оренди.

      1. У разі, якщо обов’язки щодо забезпечення техногенної безпеки не обумовлювались договором, іншими угодами, відповідальність за забезпечення техногенної безпеки покладається на керівника об’єкта.

      2. Відповідальність керівників асоціацій, корпорацій, концернів, інших виробничих об'єднань за виконання заходів техногенної безпеки визначається їх статутами або договорами між підприємствами, що утворили об'єднання.

    7. Заходи техногенної безпеки повинні враховуватись органами містобудування та архітектури, забудовниками, проектними та будівельними організаціями під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд у їх проектно-будівельній документації.

    8. Виконання заходів техногенної безпеки в житлових будинках державного, громадського фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, інших власників житлового фонду, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або уповноважені ними органи, виконавців послуг (виробників), а також на власників квартир.




    1. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, у повсякденній діяльності та у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, користуються тими самими правами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.



2.ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ





    1. Терміни, наведені у цих Правилах, вживаються у значеннях, встановлених чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами та цими Правилами.

      1. Диспетчерська служба – передбачені штатним розписом об’єкта в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ або особи, які здійснюють на об’єкті цілодобове чергування.

      2. Керівник об`єкта – посадова особа, на яку функціональними обов`язками або статутом покладені функції управління об`єктом.

2.1.5. Небезпечні території – території, визначені Земельним Кодексом України, і до яких відносяться:

території, що зазнали забруднення небезпечними для довкілля речовинами внаслідок порушення нормальних умов технологічної діяльності потенційно небезпечних об’єктів (об’єктів підвищеної небезпеки) /далі – ПНО (ОПН)/, або аварій, що сталися на ПНО (ОПН), внаслідок дорожньо-транспортних або інших пригод (техногенно-забруднені землі);

території, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсуву, карстоутворення, ерозії, повені, добування корисних копалин, перезволоження, підвищення кислотності або солей (деградовані землі);

території з особливими умовами користування земельними ділянками;

території, які використовуються як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

зони особливого режиму використання земель, що створюються на місцевості навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, для забезпечення функціонування а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійного лиха і пожеж, що можуть виникнути на них.

      1. Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом України та іншими законами.

      2. Посадові особи (відповідальні особи) – працівники об’єктів, на яких покладено відповідні функції з організації виконання заходів техногенної безпеки.

      3. Техногенна безпека – стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру.



3.ОСНОВНІ ОБОВ'ЯЗКИ КЕРІВНИКІВ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ У СФЕРІ ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ





    1. Керівники та посадові особи об’єктів повинні забезпечувати виконання заходів техногенної безпеки:

додержання вимог норм та Правил, стандартів, а також виконання приписів посадових осіб Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки;

розроблення та затвердження відповідних положень, інструкцій щодо виконання заходів техногенної безпеки на об`єктах, здійснення постійного контролю за їх дотриманням;

організація навчання персоналу діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій;

впровадження та утримання у працездатному стані засобів зв'язку, аварійно-рятувальної техніки та обладнання і використання їх тільки за призначенням;

захисту персоналу від шкідливих факторів надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

створення відповідно до чинного законодавства аварійно-рятувальних служб та необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази;

створення матеріальних (об’єктових) резервів для запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру і їх наслідків;

фінансування витрат в порядку та обсягах, необхідних для повного і якісного забезпечення заходів техногенної безпеки.

      1. Керівники ПНО (ОПН), крім того, повинні забезпечити:

проведення заходів з ідентифікації та паспортизації об’єкта;

розробку планів локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій
(далі – ПЛАС);

розробку спеціальних заходів протиаварійного захисту відповідно до ПЛАС;

впровадження, експлуатацію та технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у випадку їх виникнення;


інформування органів, що відповідають за дії щодо локалізації та ліквідації аварії, про аварійні ситуації, які пов'язані з небезпечними речовинами і можуть завдати шкоди життю та здоров'ю людей і навколишньому середовищу;

наявність постійно оновлювального запасу відповідних медичних препаратів, сучасних антидотів та інших фармацевтичних препаратів, у тому числі кисню, засобів захисту для персоналу Державної служби медицини катастроф.

      1. Керівники ОПН повинні забезпечити розробку декларації безпеки та проведення її експертизи в установленому порядку.

    1. Керівники ПНО (ОПН) повинні здійснювати постійний аналіз небезпеки процесів виробництва, інформувати місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про всі небезпеки, які встановлені в процесі аналізу, та об`єкти, які можуть опинитися у прогнозованих зонах надзвичайних ситуацій, надавати їм результати виконаного аналізу небезпеки ПНО (ОПН), а також інші матеріали, які потрібні для планування заходів цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

3.5. Керівники ПНО (ОПН) та власники небезпечних територій повинні забезпечити укладення угод на постійне обов’язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами відповідно до законодавства.

    1. Будь-які плани, робочі документи, посадові інструкції, функціональні обов`язки та інші документи керівників, посадових осіб, працівників та робітників, незалежно від характеру їх діяльності, повинні містити відповідні розділи або окремі вимоги, наведені у цих Правилах.

    2. Посадові особи, на яких поширюється дія цих Правил, несуть персональну відповідальність за власні порушення вимог Правил, а також за невжиття заходів з припинення порушень підлеглими посадовими особами або робітниками.

    3. Посадові особи не мають права віддавати вказівки та розпорядження, які змушують підлеглих порушувати вимоги Правил, здійснювати самостійне відновлення робіт, що припинені органами Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, а також ігнорувати вимоги приписів про застосування запобіжних заходів до усунення порушень на відповідному об`єкті або території.

    4. Працівник або інша особа, яка порушила вимоги Правил, несе, залежно від спричинених порушенням наслідків, особисту відповідальність відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, що порушення сталося через особисте невиконання працівником (робітником) вимог Правил або через невірне виконання розпорядження відповідного керівника.



4.ВИКОНАННЯ ОСНОВНИХ ВИМОГ ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ




4.1Збирання та аналітичне опрацювання інформації про аварійні ситуації та аварії техногенного характеру


      1. Керівники всіх об’єктів повинні готувати і передавати інформацію про аварійні ситуації та аварії відповідно до регламентів, встановлених для них керівниками територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту (далі – ЄДС ЦЗ).

      2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні інформувати керівників всіх об`єктів, які за результатами прогнозу можуть опинитися у прогнозованих зонах надзвичайних ситуацій на ПНО (ОПН) та небезпечних територіях, і надавати їм інформацію про заходи, що здійснюються місцевими органами виконавчої влади з метою зменшення впливу наслідків надзвичайних ситуацій при аваріях на відповідних ПНО (ОПН), про характер і обсяги допомоги, яку може бути надано силами територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ.



4.2Створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків


      1. Створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям, повинно здійснюватися за результатами прогнозу небезпеки, що може виникнути у разі аварії (надзвичайної ситуації) на ПНО (ОПН) або на небезпечних територіях.

      2. Резерви повинні створюватися, виходячи з максимальної гіпотетичної (прогнозованої) надзвичайної ситуації, характерної для конкретної території, галузі, об'єкта, а також передбаченого обсягу робіт з ліквідації її наслідків.

      3. Номенклатура та обсяги резерву об'єктового рівня на ОПН повинні погоджуватися з територіальними підрозділами МНС України і затверджуватися головами комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

      4. Номенклатура та обсяги резерву об'єктового рівня об’єктів, які за характером своєї діяльності не відносяться до ОПН, повинні погоджуватися з місцевими підрозділами МНС України і затверджуватися головами комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій районних держадміністрацій.

      5. Матеріальні цінності, що поставляються до резерву, повинні мати сертифікат відповідності на весь нормативний термін їх зберігання.



4.3Забезпечення засобами індивідуального захисту та порядок їх зберігання


      1. На ПНО (ОПН) засоби індивідуального захисту (далі – ЗІЗ) повинні зберігатися на робочих місцях.

        1. Конкретні види ЗІЗ повинні відповідати небезпекам об`єкта і визначатися відповідними правилами (інструкціями).

        2. Особи, які задіяні в оповіщенні, локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій повинні мати засоби захисту органів дихання з переговорним пристроєм.

      2. На об`єктах, які за характером своєї діяльності не відносяться до ПНО (ОПН), але потрапляють у зону можливих надзвичайних ситуацій при аваріях на ПНО (ОПН), засоби захисту органів дихання повинні зберігатися у місцях, які знаходяться поруч з маршрутами виводу (виходу) працюючих на підприємстві.

      3. На всіх ЗІЗ необхідно пришивати спеціальну бирку розміром 3 на
        5 см з вказівкою номеру протигазу (або виду ЗІЗ), прізвища, ім’я та по батькові володаря.

      4. Всі ЗІЗ мають зберігатися у чистому, зібраному вигляді. Дозволяється розбирати ЗІЗ на короткий час для проведення технічного обслуговування та сушки.

      5. Респіратори повинні зберігатися у поліетиленових пакетах.

      6. Не допускається зберігання ЗІЗ поруч з горючими речовинами, кислотами, лугами та іншими агресивними речовинами.

      7. Лабораторна перевірка придатності виданих для використання ЗІЗ повинна здійснюватися кожні півроку особами, на яких відповідним наказом покладається цей обов’язок.

        1. Результати цих перевірок оформлюються відповідним актом.

      8. Засоби захисту органів дихання або шкіри, які мають прострочений термін використання і не пройшли лабораторну перевірку, не можуть зберігатися на робочих або у інших місцях, де можливе їх використання на випадок надзвичайної ситуації.



    1. Оперативне оповіщення персоналу об`єктів і населення про виникнення або загрозу виникнення аварійних ситуацій і аварій


      1. На ПНО (ОПН) мають створюватися локальні (об`єктові) системи оповіщення, а на об`єктах, визначених додатком 1 до Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у випадку їх виникнення, затверджених наказом МНС України від 15.06.2006 № 288, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 05.07.2006 за № 785/12639, системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення відповідно до затвердженої проектної документації.




      1. Керівники об’єктів повинні визначити своїм рішенням (наказом) осіб та структурні ланки, які відповідають за експлуатаційно-технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення і виконання завдань з оперативного оповіщення.

      2. Загальний контроль за технічним станом систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення покладається на головних інженерів об’єктів.

      3. Оповіщення керівників та інших працівників ПНО (ОПН), а також керівників та працівників об’єктів і населення, які знаходяться в зоні локальної системи оповіщення, здійснює черговий диспетчер або особа, яка виконує його обов'язки.

        1. Забороняється покладати обов`язки диспетчера на персонал потенційно небезпечних виробництв.

      4. Оповіщення працівників об’єктів, які знаходяться за межами локальної системи оповіщення, покладається на оперативних чергових структурних підрозділів з питань надзвичайних ситуацій місцевих органів виконавчої влади.

      5. З метою своєчасного оповіщення і перевірки достовірності прийнятого повідомлення (команди) від ПНО (ОПН) потенційно небезпечні виробництва (цех, ділянка тощо) повинні обладнуватися за власний рахунок об’єкта прямим телефонним зв'язком з черговим диспетчером і керівником підприємства, а черговий диспетчер повинен мати прямий зв’язок з оперативним черговим (начальником чергової зміни) місцевого органу виконавчої влади, відповідного територіального підрозділу МНС України, органу МВС України.

      6. Оперативне оповіщення повинне здійснюватись за схемами оповіщення, які розробляються посадовими особами цивільного захисту об’єктів і затверджуються їх керівниками.

        1. Схеми оповіщення повинні зберігатися в приміщенні диспетчерської служби на видимому місці.

      7. На ПНО (ОПН) повинні розроблятися і зберігатися в приміщенні диспетчерської служби:

фонограми текстів звернень до персоналу об’єктів та осіб, яких вони оповіщають;

формалізовані бланки регламентів надання інформації (повідомлень) про аварію та донесень про надзвичайну ситуацію (Додаток 1).

      1. Об`єктові системи оповіщення повинні бути працездатними і включеними постійно.




      1. Для інформування населення про небезпеку, яка безпосередньо загрожує населенню від об`єктів (територій), що є джерелами виділення шкідливих речовин, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, керівники цих об’єктів (власники територій) повинні забезпечити встановлення вказівників (інформаційних табло) по їх периметру.

      2. Будь-які інформаційні знаки та написи, нанесені на інформаційних табло, повинні бути чітко зрозумілими для населення.



    1. Навчання персоналу об’єктів діям та способам захисту в разі виникнення аварійних ситуацій та аварій


      1. Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань техногенної безпеки (далі - протиаварійні інструктажі).

        1. Протиаварійні інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

          1. Посадова особа, на яку наказом керівника об’єкта покладено організацію проведення протиаварійних інструктажів, повинна розробляти їх програми з урахуванням видів небезпечних виробництв об’єкта, які затверджуються керівником об’єкта.

        2. Вступний інструктаж проводиться:

з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову) незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади;

з працівниками, які прибули у відрядження до підприємства і беруть безпосередню участь у виконанні робіт, що пов'язані з підвищеною небезпекою (перелік цих робіт встановлено законодавством України про охорону праці);

з працівниками, які прибули до підприємства для проходження навчальної практики, стажування, підвищення кваліфікації.

        1. Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з:

щойно прийнятими (постійно чи тимчасово) працівниками;

працівниками, які переведені з іншого підприємства;

працівниками, які будуть виконувати нову для них роботу, у тому числі з відрядженими;

працівниками та слухачами, які прибули на навчальну практику, стажування, підвищення кваліфікації, перепідготовку, а також перед виконанням нових видів робіт.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху.

        1. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками:

на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на квартал;

на інших роботах — 1 раз на півріччя.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

        1. Позаплановий інструктаж проводиться:

у разі введення в дію нових або внесення змін до чинних нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та техногенної безпеки;

у разі зміни технологічного процесу, заміни або модернізації техніки, устаткування, приладів та інструментів, матеріалів та інших факторів, що впливають на техногенну безпеку;

у разі порушення працівниками вимог безпеки, встановлених на об’єкті;

за результатами перевірки та приписів посадових осіб Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються у кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

        1. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками за умов виконання одноразових робіт, що не пов'язані з безпосередніми обов'язками за посадою.

      1. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірки знань з питань техногенної безпеки захисту, забороняється.

      2. Про проведення інструктажів особа, яка їх проводила, робить запис до відповідних журналів проведення інструктажів, форму яких наведено у додатках 2 і 3.

      3. З метою якісного навчання персоналу на об’єктах повинні обладнуватися наочні засоби (куточки з питань ознайомлення про характер та особливості надзвичайних ситуацій, муляжі, стенди, вітражі), утворюватися бібліотечні фонди посібників, довідників, плакатів, таблиць, передплатних видань з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, а також розроблятися та вестися:

тематичні плани по дисциплінах;

методичні документи (методичні розробки, план-конспекти, плани проведення занять);

документи поточного та підсумкового контролю (тести, контрольні роботи);

журнали обліку занять;

утворюються бібліотечні фонди посібників, довідників, плакатів, таблиць, передплатних видань МНС України.

      1. За результатами навчання персонал об’єктів повинен:

знати та вміти виконувати встановлені на території об’єкта вимоги стосовно власної безпеки та безпеки об’єкта;

знати основні телефони оперативних чергових аварійно-рятувальних формувань, у разі виявлення порушень негайно повідомляти їх про можливу небезпеку;


знати правила поведінки при виникненні аварійних ситуацій та аварій, не припускатися дій, які можуть призвести до виникнення аварії або аварій та надзвичайних ситуацій;

знати основні заходи та способи захисту від шкідливого впливу небезпечних речовин та наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру, порядок надання першої медичної допомоги потерпілим, правила користування засобами індивідуального та колективного захисту.

      1. Інструкції щодо виконання заходів техногенної безпеки на об’єкті та порядок дій персоналу в разі виникнення аварійної ситуації (аварії) повинні бути вивішені на видимому місці.

      2. У разі зміни планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатного розкладу персоналу керівники об’єктів повинні забезпечити внесення змін до відповідних інструкцій або їх коригування у двотижневий термін.

      3. На об’єктах біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону для виклику аварійно-рятувальних служб.



    1. Використання захисних споруд


      1. Захисні споруди в будь-який час повинні бути готовими до укриття працюючого персоналу.

      2. На ПНО (ОПН), які виробляють, використовують, транспортують, переробляють або зберігають вибухопожежонебезпечні, радіаційні і хімічні речовини, захисні споруди повинні вміщати всю найбільшу працюючу зміну без звільнення від майна, що в ньому знаходиться, незалежно від способу його використання.

        1. У таких сховищах має зберігатися запас засобів захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин із розрахунку не менше 20% від найбільшої працюючої зміни.

      3. У процесі технічної експлуатації захисних споруд забезпечується:

ведення відповідної технічної документації;

контроль за встановленим технічним станом захисної споруди;

проведення технічних оглядів та інженерних обстежень;

проведення попереднього аналізу причин зміни захисних властивостей захисної споруди;

вчасна підготовка (реалізація) заходів з підтримання захисної споруди в готовності для укриття населення;

своєчасне технічне обслуговування захисної споруди та обладнання;

поточний і капітальний ремонти.

      1. Взаємодія між структурними підрозділами підприємства, які обслуговують захисну споруду та обладнання, визначаються наказами керівника об’єкта.




      1. Готовність сховища забезпечується:

належним утриманням захисних пристроїв та конструкцій сховища, які забезпечують його герметичність та захисні властивості як споруди в цілому, так і окремих його елементів: входів і аварійних виходів, захисних герметичних і герметичних дверей, ставень і противибухових пристроїв;

сталим функціонуванням систем очистки повітря та інших систем життєзабезпечення сховища;

надійною гідроізоляцією всіх приміщень сховища;

своєчасним та повним комплектуванням сховища приладами, оснащенням та інвентарем, запасом води, продуктами харчування, медикаментами, засобами захисту та шанцевим інструментом;

можливістю переводу сховища в будь-який час на експлуатацію в режимі герметизації;

наявністю необхідної документації з експлуатації та утримання сховища;

підготовленістю персоналу, призначеного для обслуговування сховища.

      1. У захисній споруді має бути наступна документація:

правила утримання і опис обладнання та майна захисної споруди;

плани зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж із зазначенням вимикаючих пристроїв;

паспорт захисної споруди;

план захисної споруди із зазначенням пристроїв для сидіння і лежання та шляхів евакуації;

план приведення захисної споруди в готовність;

журнал перевірки стану захисної споруди;

інструкція з протипожежної безпеки;

інструкція з експлуатації фільтровентиляційного та іншого інженерного обладнання, правила користування приладами;

інструкція з надання першої медичної допомоги, застосування антидотів та інших профілактичних препаратів;

інструкції щодо використання засобів індивідуального захисту;

інструкція щодо заходів безпеки при експлуатації ДЕС;

інструкція з обслуговування ДЕС;

журнал обліку роботи ДЕС;

формуляри фільтровентиляційних агрегатів;

журнал експлуатації фільтровентиляційного обладнання;

журнал результатів огляду і контрольних перевірок фільтрів-поглиначів, приладів регенерації і підпору повітря;

вказівки про порядок провітрювання захисної споруди;

щорічний акт освідчення напірних ємностей аварійного запасу питної води санітарно-епідеміологічними органами;

експлуатаційні схеми систем життєзабезпечення з вказівкою вимикаючих пристроїв;

список сигналів оповіщення цивільного захисту;

щоквартальні довідки про перевірку захисної споруди на герметичність;

список особового складу формування з обслуговування споруди, його функціональні обов’язки і дії за сигналами оповіщення;

вимоги щодо зберігання документації захисної споруди (склад, місцезнаходження, відповідальний);

документація, яка містить характеристику захисної споруди, схеми зовнішніх і внутрішніх мереж з вказівкою місць включення та відключення;

проектна документація пристосування захисної споруди для господарських потреб.

      1. Підходи до захисної споруди позначаються показниками напрямків руху до них. У темну пору доби вхід у захисну споруду повинен освітлюватися.

      2. Входи у захисну споруду повинні забезпечувати постійний доступ всередину приміщень сховища. Підходи до зовнішніх дверей повинні бути очищені від сміття, а у зимовий період – від снігу та льоду.

      3. Біля вхідних дверей вивішується табличка з написом, який указує номер сховища, прізвище, ім’я та по батькові відповідальної особи, її службовий і домашній телефони, місце зберігання ключів. Замки від дверей та інших приміщень мають бути у двох екземплярах. Один екземпляр ключів повинен зберігатися у чергового диспетчера, другий – у відповідальної особи.

      4. У захисній споруді забороняється перепланування приміщень, улаштування отворів або прорізів в огороджувальних конструкціях і не передбачений проектом демонтаж обладнання.

      5. Забороняється фарбувати гумові вироби незалежно від їх призначення.

      6. На дверних полотнах указуються напрями закриття та відкриття клинових затворів і штурвалів. Сальникові затвори заповнюються сальниковою набивкою.

      7. Захисна споруда повинна бути забезпечена телефонним зв’язком з диспетчерською службою та репродуктором, підключеним до районної або місцевої радіотрансляційної мережі.

      8. У режимі повсякденного функціонування об’єкта захисні споруди можуть використовуватись для забезпечення господарських, культурних і побутових потреб об’єктів за узгодженням з уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого віднесені питання цивільного захисту, місцевими органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, за умови збереження:

захисних властивостей як споруди у цілому, так і окремих її елементів; входів і аварійних виходів, захисно-герметичних дверей; герметичних дверей; ставень, противибухових пристроїв;

герметизації і гідроізоляції усієї захисної споруди;

працездатності усього інженерно-технічного обладнання і можливості переводу його у нормативні терміни у будь-який час на експлуатацію у режимі надзвичайної ситуації.

    1. Евакуація


      1. Евакуація має забезпечити захист працюючого персоналу у разі неможливості вжиття інших заходів цивільного захисту під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

      2. При чисельності працюючих більше 200 осіб на об’єктах повинні створюватись евакуаційні комісії, які підпорядковуються відповідному керівнику.

        1. На об’єктах чисельністю до 200 осіб за рішенням керівника призначається особа, відповідальна за організацію евакуації, з числа керівного складу об’єкта.

      3. Евакуаційна комісія здійснює планування, підготовку і проведення комплексу заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіянню шкоди здоров’ю людини.

      4. Голова евакуаційної комісії (особа, відповідальна за організацію евакуаційних заходів) повинен мати такі основні документи:

копія рішення органу виконавчої влади про створення евакуаційних органів на відповідній території;

рішення керівника об’єкта про створення евакуаційних органів на об’єкті;

склад евакуаційної комісії;

функціональні обов’язки членів евакуаційної комісії;

робочі папки членів евакуаційної комісії;

схема оповіщення та збору членів евакуаційної комісії;

план роботи евакуаційної комісії на рік;

план проведення евакуації;

розрахунок транспорту;

розрахунки на проведення евакуації (відселення) працівників об’єкта із зон можливих надзвичайних ситуацій, його розміщення (розселення) та життєзабезпечення;

розрахунки на медичне забезпечення евакуації, погоджені з територіальним органом МОЗ;

акти обстеження місць можливого розміщення працівників об’єкта, які підлягають евакуації;

формалізовані бланки наказів керівника об’єкта щодо здійснення евакуації;

законодавчі та нормативно-правові акти з питань планування та здійснення евакуації;

журнал прийнятих та відданих розпоряджень;

пов'язки, підручники;

інформаційно-довідкові матеріали, пов’язки.

    1. Радіаційний і хімічний захист


      1. Заходи радіаційного та хімічного захисту повинні включатися окремими розділами до всіх планів, які передбачають виконання заходів цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру, що пов’язані з можливим викидом у довкілля радіоактивних та небезпечних хімічних речовин.

        1. На випадок радіаційних аварій на АЕС як окремі документи повинні розроблятися:

аварійні плани об'єктів, де здійснюється практична діяльність, пов'язана з радіаційними або радіаційно-ядерними технологіями;

плани реагування на радіаційні аварії територіальних підсистем ЄДС ЦЗ регіонального рівня та місцевого рівнів, вся територія або частина території яких належить до зони спостереження АЕС України;

плани реагування на радіаційні аварії функціональних підсистем ЄДС ЦЗ.

      1. При накладенні зон можливого забруднення від різних видів небезпечних хімічних речовин (далі – НХР), в яких може опинитися об'єкт, на такому об'єкті і в аварійно-рятувальних формуваннях, які залучатимуться для виконання аварійно-рятувальних робіт у цих зонах, повинні використовуватись засоби захисту органів дихання від кожної конкретної НХР або уніфіковані (багатофункціональні) засоби захисту, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю.

      2. Для функціонування об'єктів, а також виконання робіт особовим складом аварійно-рятувальних формувань на радіаційно небезпечних об’єктах та у зонах можливого радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС (30 км для АЕС з потужністю до 4 ГВт включно і 50 км для АЕС з потужністю більше 4 ГВт) керівниками цих об'єктів (формувань) повинні розроблятися типові режими радіаційного захисту.

      3. Керівники радіаційно та хімічно небезпечних об'єктів, на випадок надзвичайних ситуацій з метою зниження шкідливого впливу радіоактивного опромінення і НХР, повинні створювати пункти для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки працівників об’єкта.

      4. На всіх ПНО (ОПН), які виробляють, використовують, транспортують, переробляють або зберігають НХР і радіоактивні речовини, повинні:

розроблятися інструкції і визначатися критерії, методи та методики із забезпечення спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки;

здійснюватися практичні заходи з радіаційного і хімічного спостереження та створюватися запаси дезактивуючих та дегазуючих речовин відповідно до пункту 4.2 цих Правил.

    1. Державний нагляд і контроль у сфері техногенної безпеки


      1. Здійснення державного нагляду і контролю у сфері техногенної безпеки покладається на Державну інспекцію цивільного захисту та техногенної безпеки та її територіальні інспекції.

      2. У разі виявлення під час перевірки об`єктів порушень вимог Правил, технологічних регламентів, технічної документації на відповідне обладнання, пов’язаних з експлуатацією підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також виконанням робіт, якщо ці порушення створюють загрозу життю або здоров'ю людей, посадові особи Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки застосовують запобіжні заходи.

        1. За результатами перевірки питань цивільного захисту та техногенної безпеки на об’єкті, керівник об’єкта повинен забезпечити розробку плану заходів щодо усунення недоліків, виявлених у ході перевірки.

        2. Копія плану заходів щодо усунення недоліків, виявлених у ході перевірки об’єкта з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, надається посадовій особі, яка організувала перевірку.

      3. У разі недотримання умов виданих дозволів на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки посадові особи Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки в установленому порядку можуть вносити пропозиції про зупинення дії виданих дозволів на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки до суб’єктів, які видали ці дозволи.

      4. ОПН, перелік груп яких визначено у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1788 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру", проводять обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна ними внаслідок пожеж та аварій на цих об’єктах.

        1. Наявність у страхувальників договорів обов`язкового страхування перевіряється під час проведення планових перевірок ОПН центральними органами виконавчої влади, які згідно із чинним законодавством мають повноваження на державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН, та уповноваженими ними організаціями.



    1. Особливості виконання заходів техногенної безпеки на об’єктах, які потрапляють у зону можливої небезпеки від ПНО (ОПН)


      1. Керівники об’єктів, установ і організацій, які за характером своєї діяльності не відносяться до ПНО (ОПН), повинні враховувати можливу небезпеку, що може виникнути на їх територіях при виникненні надзвичайних ситуацій на ПНО (ОПН) і:

розробляти плани захисту персоналу;

забезпечувати персонал відповідними засобами захисту органів дихання;

створювати відповідні евакуаційні органи, які мають здійснювати всі заходи, наведені у пункті 4.7 Правил;

здійснювати спостереження і контроль за всіма видами небезпеки, що може впливати на діяльність об’єкта;

організовувати навчання персоналу діям у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

виконувати інші вимоги цих Правил стосовно забезпечення техногенної безпеки на території своїх об’єктів.

    1. Особливості виконання заходів техногенної безпеки на небезпечних територіях


4..11.1. У зонах особливого використання земель забороняється:

проживання населення;

будівництво будинків, споруд, розміщення інших господарських об’єктів, інженерних та транспортних комунікацій, що створюють загрозу безпеці населення, об’єктам, обладнанню та майну, що в них знаходиться;

проведення будь-яких інших робіт, що можуть проводитися з дозволу місцевих органів виконавчої влади, а також сільськогосподарських робіт і робіт, пов’язаних з різного роду профілактичними заходами (протипожежними, сільськогосподарськими тощо), без попереднього письмового погодження відповідальної посадової особи за виконання цих робіт з керівником відповідного об’єкта;

розміщення автозаправних та автогазозаправних станцій і складів пально-мастильних матеріалів;

будівництво гаражів та автостоянок, садових та дачно-садових споруд, автомобільних доріг І-V категорії та залізниць;

влаштовування звалищ, вилив розчинів кислот, солей та лугів, що спричиняють корозію;

розміщення спортивних майданчиків, стадіонів, ринків, зупинок громадського транспорту, місць відпочинку людей (санаторіїв, пляжів тощо);

організація заходів, пов’язаних з масовим скупченням людей;

збереження сіна і соломи;

розгортання польових станів і таборів для худоби, розміщення пересувних та стаціонарних пасік;

розбирання і руйнування водопропускних, берегоукріплювальних, земляних та інших споруд, що захищають об’єкти магістрального трубопровідного транспорту від руйнування, а прилеглу територію і навколишню місцевість - від аварійного розливу продукту, який транспортується магістральним трубопроводом;

розведення вогню і розміщення відкритих або закритих джерел вогню.



      1. Власники військових об’єктів розміри зон особливого використання земель визначають за погодженням з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та територіальними органами МНС України.

      2. Обсяг заходів, визначених цими Правилами, для небезпечних територій може зменшуватися або збільшуватися за погодженням з територіальними підрозділами МНС України.


__________________


Додаток 1

до пункту 4.4.8 Правил техногенної безпеки на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях


ЗРАЗОК


Регламент надання інформації (повідомлення) про аварію


Хто інформує

Кого інформує

Порядок інформування

Диспетчер ВАТ "КЕЗ"

(у нічний час, святкові та вихідні дні - черговий оператор АТС)

Голову правління ВАТ "КЕЗ"


1. Усно не пізніше 3 хвилин

за формою 1 (усно)


Оперативного чергового Солом`янського районного управління ГУ МНС України у
м. Києві (тел. ________)

1. Усно не пізніше 5 хвилин

за формою 1 (усно)


2. Письмово факсом __________ не пізніше 30 хвилин від початку аварії


Форма № 1

Донесення про надзвичайну ситуацію


№№ пп

Параметри донесення

Зміст інформації




Код НС

(визначається завчасно на кожний вид аварії)




Дата

______день ______місяць _______рік




Вид

(пожежа, вибух _______________________________________ (написати точно або підкреслити необхідне)




Місце, де виникла НС

На _________________________________________________________

(вказати точно місце /об`єкт, на якому сталась аварія/ і характер аварії)




Найменування об’єкта і його відомча належність







Масштаби НС

Охоплено територію _____________________________________________________________________________________

(перелічити всі об`єкти, що охоплені аварією, з указанням меж аварії)




Склад сил і засобів, що знаходяться в районі НС







Вжиті заходи







Необхідність у залученні додаткових сил і засобів (що необхідно, кількість)







Прізвище ім`я та по батькові начальника штабу з ліквідації наслідків НС (керівника робіт), його телефон







Керівник об’єкта

Голова правління ВАТ "Київський електричний завод"

Віталій Васильович Степаненко


„____”_____________ 200__ р.


Виконавець: _________________________ прізвище ____________________телефон.


Примітка. Форми та зміст наведених у цьому додатку документів розробляються за погодженням з територіальними органами МНС України

Додаток 2

до пункту 4.5.3 Правил техногенної безпеки на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях


___________________________________

(управління, заклад, установа)


ЖУРНАЛ

РЕЄСТРАЦІЇ ВСТУПНОГО ПРОТИАВАРІЙНОГО ІНСТРУКТАЖУ

___________________________________

(відділ, підрозділ, служба)


Розпочато "____"___________ _____ р.


Закінчено "____"___________ _____ р.


№№

пп

Дата

проведення

інструктажу

Прізвище,

ім’я та по

батькові

особи, яку

інструктують

Посада

особи,

яку інструктують

Назва підрозділу, до

якого надсилається особа, яку інструктують

Прізвище,

ім’я та по

батькові, посада

особи,

яка інструктує

Підпис

особи, яку інструктують

особи, яка

інструктує

1

2

3

4

5

6

7

8
















































































































































Додаток 3

до пункту 4.5.3 Правил техногенної безпеки на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях


_______________________________________

(управління, заклад, установа)


ЖУРНАЛ

РЕЄСТРАЦІЇ ПРОТИАВАРІЙНИХ ІНСТРУКТАЖІВ


___________________________________________

(відділ, підрозділ, служба)


Розпочато “______”_______________ р.


Закінчено “______”________________ р.


Продовження додатка 3


№№ пп

Дата

Прізвище,

ім’я та по

батькові

особи, яку

інструктують

Посада

особи, яку

інструктують

Вид інструктажу (первинний, повторний, позаплановий, цільовий),

номер або назва інструкції

(вказівки)

Причина

проведення

інструктажу

Прізвище,

ім’я та по

батькові

особи, яка

інструктує

Підпис

особи, яку інструктують

особи, яка

інструктує

1

2

3

4

5

6

7

8

9

































































































































































































Київ -




Схожі:

Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconРішення колегії 27 січня 2012 року м. Київ №2 Про підсумки роботи у сфері техногенної безпеки за 2011 рік
Гасека І. В. про підсумки роботи у сфері техногенної безпеки за 2011 рік, Колегія відмічає, що планові завдання, поставлені перед...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconЗатвердженно наказ дснс україни
Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях І вжиття своєчасних заходів...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconЗакон УкраЇни Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки
У пункті 1 частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради урср, 1984 р.,...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconДодаток до листа мнс україни від № повідомлення про оприлюднення регуляторного акта
Положення про Державну інспекцію цивільного захисту та техногенної безпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconДодаток до листа мнс україни від № повідомлення про оприлюднення регуляторного акта
Положення про Державну інспекцію цивільного захисту та техногенної безпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconДодаток до листа мнс україни від № повідомлення про оприлюднення регуляторного акта
Положення про Державну інспекцію цивільного захисту та техногенної безпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconДодаток до листа мнс україни від № повідомлення про оприлюднення регуляторного акта
Положення про Державну інспекцію цивільного захисту та техногенної безпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconГрафік особистого прийому громадян керівництвом Головного управління мнс в Дніпропетровській області
Заступник начальника Головного управління з питань державного нагляду у сфері пожежної безпеки і державного нагляду у сфері цивільного...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconПерелік об’єктів підвищеної небезпеки суб’єктів господарювання, які підлягають плановій перевірці додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки у ІV кварталі 2013 року № з/п
Центру організації заходів пожежної та техногенної безпеки Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Управління забезпечення...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconНаказ №21 Про проведення перевірок
Територіальному органу державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки організувати та прийняти участь у проведенні планових...
Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях iconНаказ №9 Про проведення перевірок
Територіальному органу державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки організувати та прийняти участь у проведенні планових...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©govuadocs.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи