Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації icon

Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації



НазваДля вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
Сторінка5/11
Дата конвертації01.08.2012
Розмір1.9 Mb.
ТипДокументи
джерело
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
1. /World Literature.docДля вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

усвідомлює значення для становлення і утвердження людини правильності життєвого вибору, вірності своєму покликанню.

  1. Абдулаева Л. Х.  Поэтика ремарок у Б.Шоу и А.П.Чехова // Поэтика жанра и стиля в зарубежной литературе. - Самарканд, 1993. - С.5–13.

  2. Борбунюк В. А.  Архетипическая символика в пьесах А. П. Чехова // Вісник. - Х., 2005. - Сер.: Філологія, вип.46. - С.156–162.

  3. Дідькова С. “Щастя абсолютної волі”: Долі акторок у п’єсі А.Чехова “Чайка” і романі У.-С.Моема “Театр”//ЗЛ –2000. - № 10. – С.51 – 55.

  4. Зингерман Б.И. Театр Чехова и его мировое значение. – М., - 1988.

  5. Ларин Б. “Чайка” Чехова. Исследование по эстетике слова и стилистике художественной литературы. - Л, 1964.

  6. Манакін В.  “Неминуча буденність життя” як концепт художнього світу М. М. Коцюбинського та А. П. Чехова // Наукові записки. — Кіровоград, 2003. - Вип.50. - С.195–201.

  7. Милованова В. В.  Роль и место пьесы Константина Треплева в комедии А. П. Чехова “Чайка” // Філологічні науки.—Суми, 2007. —Ч. 1.— С. 223–229.

  8. Ніколенко О.М. Головний режисер – життя: Комедія Антона Чехова “Чайка”// ЗЛ – 1999. - № 11. – С.32 – 36.

  9. Опарий А.А.  Воплощение принципов экзистенциализма в драматургии Чехова //Філологічні науки.-Суми, 2007.-Ч. 1.- С. 241–249.

  10. Режиссерские экземпляры К.С.Станиславского (“Чайка” Чехова и др.). – М., 1982.

  11. Теплинський М. Новаторські принципи драма-тургії Чехова у п’єсі “Чайка”// ВЛ - 1999. - №3.

  12. Шахова К. Антон Павлович Чехов // ЗЛ - 2003. - № 43. – С.4 -13.




2

З АНГЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Джордж Бернард Шоу (1856—1950)

Пігмаліон”


Б.Шоу- творець соціально-аналітичної драми-дискусії. Шоу й “ібсенізм”. “Театральна революція” Шоу, його “драми ідей”. Сутичка різних поглядів - основа дії його п'єс. Зображення героя як “носія ідеї”. Динамізм дії й парадоксальність як невід’ємні риси творчості митця. Інтелектуальний характер драматургії Б.Шоу.

Комедія “Пігмаліон” - зразок драми-дискусії. Трансформація античного міфу в п’єсі. Проблематика, демократична спрямованість критики суспільних уявлень про залежність духовного потенціалу людини від умов її народження та виховання.

Конфлікт між філологічними експериментами Хіггінса та його моральною відповідальністю за долю Елайзи - основа полеміки навколо експерименту над людиною. Сутність духовного зростання Елайзи Дулітл. Соціально-виховна спрямованість твору.

Художні особливості. Своєрідність ремарок. Сутність відкритого фіналу. Засоби комічного в п'єсі.

Місце Шоу в англійській і світовій літературі.


Теорія літератури. Поняття про інтелектуально-аналітичну драму-дискусію. Поглиблення понять про парадокс, відкритий фінал.

Міжлітературні зв’язки. 1.Розвиток ідей Г.Ібсена в творчості Б.Шоу. 2.Особливості використання Б.Шоу античного міфу про Галатею та Пігмаліона. 3. “Філологічний конфлікт” в драмі М.Куліша “Мина Мазайло” та комедії Б.Шоу “Пігмаліон”.

Культурологічний контекст: 1.Ілюстрації до п’єси А.Васіна, М.Пікова, В.Власова. 2. Буше Ф. “Пігмаліон і Галатея”. 3. Кишфалуді Ж. “Бернард Шоу” (скульптура). 4. Роден О. “Б.Шоу” (бюст). 5. Моро Г. “Галатея”. 6. Зуппе Ф. “Чудова Галатея” (оперета). 7. Онеггер А. Музика до х/ф “Пігмаліон”. 8.Фільм-балет “Галатея” (в гол. ролі К.Максимова, реж. О.Белинський, хореограф Д.Брянцев). 9. Лоу Ф. “Моя чарівна леді” (мюзикл на 2 дії). 10. Х/ф “Моя чарівна леді” (США, 1964 р., реж. Дж.Кьюкор).

Студент(ка):

пояснює сутність художніх відкриттів Б.Шоу у царині театрального мистецтва;

з’ясовує, що конфлікт ідей присутній у веселій, дотепній комедії “Пігмаліон” як специфічний “філологічний конфлікт”, де Шоу втілює ідею вирішення важливих соціальних проблем, зокрема, соціальної рівності шляхом оволодіння всіма прошарками суспільства правильною вимовою;

наводить приклади втілення “конфлікту ідей” через “філологічний конфлікт” у комедії “Пігмаліон”;

визначає формування почуття власної гідності Елайзи Дулітл (від малопривабливої квіткарки-кокні до “чарівної леді”);

пояснює сутність відкритого фіналу, сенс назви твору;

досліджує трансформацію давньогрецького міфу про кіпрського царя Пігмаліона в комедії Б.Шоу “Пігмаліон”;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

розвиває вміння акторських здібностей;

дає визначення понять: інтелектуально-аналітична драма-дискусія, парадокс, відкритий фінал;

усвідомлює значення мови у житті людини, необхідності моральної відповідальності за власні вчинки, толерантного ставлення до людей; унеможливлення проведення будь-яких експериментів над людиною.

  1. Бідненко Н. П.  Творчість Бернарда Шоу в сприйнятті української і російської культури // Мова і культура. - К., 2000. - Т.3, вип.2.- С.27-36.

  2. Васильєв Є. Усе-таки Галатеї не зовсім подо-бається Пігмаліон… // ЗЛ - 1999. - №11. - С. 37-43.

  3. Васильєв Є.М. Історія Пігмаліона та Галатеї без “хеппі енд”: До вивчення п’єси Б.Шоу “Пігмаліон” // ЗЛ - 2009. - № 4. – с. 32-33.

  4. Вітренко А.О. “Парадокси самої дійсності”// ВЛ – 2006. - № 4. – С. 41 - 51.

  5. Волосюк О.  Портретна характеристика як художній конструкт у гендерному дискурсі драматургії Б. Шоу та Лесі Українки // Славістичні записки. - Тернопіль, 2007. - Вип. 2 (6). - С. 192–208.

  6. Гладишев В.В. Деякі аспекти шкільного вивчення п’єси Бернарда Шоу “Пігмаліон” // ЗЛ – 2008. - № 1. - С. 5-6.

  7. Гражданская З. От Шекспира до Шоу. – М.: Просвещение, 1981.

  8. Градовський А.В. Лінгвістичний експеримент очима полковника Пікерінга // ЗЛ - 2001. - № 1. – С.18 – 20.

  9. Жукова А.Г. “Та, що я вирізьбив з мармуру…”: Вивченян п’єси Б.Шоу “Пігмаліон” з використан-ням опорних схем // ЗЛ – 1997. – № 7. – С.16 – 19.

  10. Ковбасенко Ю. Джордж Бернард Шоу: “Я впливав на Жовтневу революцію” // ЗЛ –2000. - №5. - С.55-64.

  11. Летнянчин П.  Особливості характеротворення у драмах Б. Шоу та І. Франка // Наукові записки. — Тернопіль, 2007. - Вип.22. - С.273–283.

  12. Ніколенко О.М., Шахова Н.О. Б.Шоу: “Справжній прогрес стане можливим, якщо ми… зможемо створити нових людей”//ВЛ -2006.-№ 4 -С.38 – 41.

  13. Нестерук С. Творчість Б.Шоу у ґендерному прочитані // ЗЛ – 2003. - № 48. – С.13 – 18. або Актуальні проблеми слов’янської філології. - К., 2004. - Вип. 9: Лінгвістика і літературознавство. - С. 308–315.

  14. Рибінська Ю. Особливості аналізу драматичного інонаціонального твору (на матеріалі вивчення комедії Б. Шоу “Пігмаліон” у класах філологічного профілю) // Гуманітарний вісник. - Тернопіль, 2006. - Вип. 8: Педагогіка. Психологія. Філологія. Філософія. - С. 175–179.

ІІІ.

30

ЛІТЕРАТУРА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.




2

Вступ. Історико-соціальна характеристика доби.

Найвідоміші представники модерністських та авангардистських

течій першої половини ХХ ст.


XX ст. як літературна епоха, глибинний переворот в естетиці й художній практиці. Основні етапи та тенденції розвитку літератури першої половини ХХ століття, естетичні пошуки, художні набутки. Вплив естетики Шопенгауера, “філософії життя” Ніцше та інтуїтивізму Бергсона на формування світобачення людини XX ст. Вплив історичних та соціальних процесів (світові війни, революції, створення тоталітарних режимів, світова економічна криза тощо) на подальший розвиток літератури.

Розкол літератури на елітарну та масову. Література та ідеологія.

Модернізм та авангард: пошуки нових форм та естетичних принципів.

Виникнення нових угруповань і експериментаторство в ліриці - художні прикмети часу. Формування нових принципів художнього мислення, засад і форм вираження світу, відтворення людських почуттів. Творення нової поетичної метамови. Широкий спектр літературних течій, їх художні програми.

Світовий поетичний авангард. Найвідоміші представники модерністських та авангардистських течій в поетичному мистецтві: Гійом Аполлінер, П.Елюар, Т.С.Еліот, Г.Тракль, Ф.Гарсіа Лорка, В.Незвал та інші

Вплив світової поезії на розвиток російської лірики першої половини XX ст. Срібне століття російської поезії як найвищий її злет на зламі віків. Розквіт релігійно-філософської думки на межі ХІХ-ХХ ст. (В.Соловйов, М.Федоров, М.Бердяєв, П.Флоренський та ін.). Основні модерністські та авангардистські течії та їх найвидатніші представники: символізм (Д.Мережковський, К.Бальмонт, В.Брюсов, О.Блок, А.Бєлий та ін.), акмеїзм (М.Гумільов, Анна Ахматова, О.Мандельштам), футуризм (В.Хлєбніков, В.Маяковський та ін.). “Нові селянські” поети (М.Клюєв, С.Єсенін та ін). Поети поза літературними угрупованнями (М.Волошин, М.Цвєтаєва, Саша Чорний та ін.). Трагічні долі митців “срібного століття”.


Теорія літератури. Поняття про авангардизм, експресіонізм, футуризм, імажинізм, акмеїзм.

Міжлітературні зв’язки. 1. Доля митців за часи тоталітарного режиму.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. 1.Перша світова війна. Революції. Світова криза 20-30 рр. ХХст. Створення тоталітарних держав. 2.Естетика Шопенгауера, “філософія життя” Ніцше та інтуїтивізм Бергсона. 3. Імпресіонізм у зарубіжному та українському живописі. 4. Малярський авангард.

Культурологічний контекст: 1. Малевич К. “Чорний супрематичний квадрат”, “Авіатор”. 2. Магрітт Р. “Криве дзеркало”, “Поштова листівка”, “Роздум”. 3. Гончарова Н. “Ангели та аероплани”. 4. Сомов “Дама в блакитному”, “Жар-птиця”. 5.Борисов-Мусатов В. “Зустріч біля колони”. 6. Шагал М. “Прогулянка”, “Дзеркало”. 7. Меньков М. “Симфонія”. 8. Боччоні У. “Симультанні образи”, “Матерія”. 9. Брак Ж. “Скрипка і палітра”, “Будинки в Естаці”. 10. Сальвадор Далі . “Зачарована кімната. Метафізична музика”. 11. Арп Г. “ Пляшка та борода ” (рельєф).

Студент(ка):

характеризує історико-соціальне тло означеної доби;

визначає ХХ ст як глибинний переворот в естетиці і художній практиці, провідні тенденції літературного процесу першої половини ХХ століття;

акцентує увагу на роздвоєнні культурного процесу на два річища (елітарну і масову культуру) як характерну ознаку ХХ століття;

називає причини формування нових принципів і структур художнього мислення в літературі; провідні модерністські й авангардистські напрями і течії означеної доби, а також їхніх найвідоміших представників;

пояснює, які відбулися глибинні перевороти в естетиці й художній практиці поезії ХХ ст.;

висловлює судження про розвиток модернізму, зокрема в країнах тоталітарного режиму; про сутність програм літературних течій та угруповань;

дає визначення понять: авангардизм, модернізм; експресіонізм, футуризм, імажинізм, акмеїзм;

розвиває навички дослідницької діяльності; вміння складати опорно-логічний конспект, самостійно опрацьовувати літературно-критичну статтю, користуватися літературознавчим словником;

усвідомлює суспільне призначення авангардистських та модерністських течій в поетичному мистецтві ХХ ст.

досліджує трагізм долі митців означеної доби.

  1. Балашов Т.В. Французская поэзия ХХ ст. – М., 1982.

  2. Борецький М.І. Російська модерністська поезія “срібної доби” // ВЛ –1999. - № 3.

  3. Бульвинська О. “Серебряный век” русской поэзии в идеомах А.Вознесенского // ЗЛ – 2000. – №5.

  4. Васіна О. В.  Символ в мистецтві авангарду // Вісник. - Х., 2003. - №1: Мистецтво. Архітектура. - С.70–75.

  5. Волощук Є.В. Вивчення зарубіжної літератури в 11 класі: Посібник для вчителя. – К.: Освіта, 2002. – С. 38-45, 78-85.

  6. Ганіч Н. Художні відкриття “Срібної доби” російської поезії. Розквіт філософської думки на межі ХІХ - ХХ ст. // Газ. ЗЛ -2005. -№ 41. – С.3-4.

  7. Зверев А. ХХ век как литературная епоха // Вопросы литературы. – 1992. - № 2.

  8. Клінг О. “Серебряный век” – через сто лет (диффузное состояние в русской литературе нач. ХХ в.) // ВЛ – 2000. – №11.

  9. Лозовая Л. В.  Русский футуризм и романтизм // Інтелект. Особистість. Цивілізація. - Донецьк, 2006. - Вип.4. - С.271–280.

  10. Миропольська Є. В.  Акмеїзм і філософія абсурду: точки дотику // Акмеологія - наука XXI століття. - К., 2005. - С.287–290.

  11. Наливайко Д.С. Про співвідношення “декадансу”, “модернізму”,“авангардизму” // Слово і час. – 1997. - № 11-12.

  12. Наливайко Д. Панорама французької поезії від Аполлінера до Превера // Вікно у світ. – 2000.-№1.-С.113-130.

  13. Пахарева К., Пахарева Т. Литература “серебряного века”: эстетическое превыше всего // ВЛ – 2000. – №1.

  14. Стамат Т. “Ростком серебряным рванулся ввысь…” Срібна доба російської культури // Газ. ЗЛ – 2005. - № 41. – С. 5-10.

  15. Червинская О. Акмеизм в контексте Серебряного века и традиции. – Черновцы, 1997.

  16. Яструбецька Г.  Модернізм. Авангардизм. Експресіонізм. Кореляційний аспект // Актуальні проблеми сучасної філології. Сер. Літературознавство. - Рівне, 2001. - Вип.10, спец. Український модернізм зі столітньої відстані. — С.9–18.




1

З АВСТРІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Рбйнер Марня Рнльке (1875—1926)

Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Ось дерево звелось...”


Райнер Марія Рільке - видатний австрійський поет і прозаїк. Особливості світогляду митця, розуміння призначення мистецтва. Поет - Божий посланець. Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в поезії Р. М. Рільке.

Особливості лірики: інтелектуальність, філософічність, музичність, ліризм. Відображення в творі Орфей, Еврідіка, Гермес провідних мотивів лірики Рільке: взаємозв’язку життя і смерті, трагічних розривів у взаєминах чоловіка та жінки, сутності й покликання мистецтва. Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу й одухотворює світ.

Вираження традиції відчуження людини в дегуманізованому світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини з природою.

Оптимістичність, духовна наснаженість поезій, сповнених любові до людей і світу (Згаси мій зір..., Осінній день, Сонети до Орфея та ін.).

Рільке і Україна. Українські мотиви в творчості митця (новела Як старий Тимофій умирав, співаючи, Пісня про Правду, вірші Мазепа, Карл XII мчить по Україні та ін.).


Теорія літератури. Поглиблення понять про ліричний цикл, сонет.

Міжлітературні зв’язки. 1. Антична література. Міф про Орфея у поезіях Гійома Аполлінера та Р.М.Рільке. 2. Типологічна спорідненість творчості Р.М. Рільке з українською поезією 20-30 років (М.Зеров, М.Драй-Хмара, Ю.Клен, Б.-І. Антонич). 3.Стаття В.Стуса “Райнер Марія Рільке”.

Культурологічний контекст: 1. Пастернак Л. “Рільке в Москві”. Ілюстрації до творів Рільке. 2. Вестхоф К. Бюст Рільке. 3. Джорджоне. “Смерть Орфея”. 4.Рулант Саверей. “Орфей”. 5. Шагал М. “Міф про Орфея”. 6. Клеє П. “Осяяний листок”. 7. Римська копія. Орфей, Еведіка, Гермес. 8. Клімт Г. “Музика”, “Дерево життя”, “Життя та смерть”. 9. Дельвіль Ж. “Орфей”. 10. Магрітт Р. “В країні ночі”. 11. Рембрант “Три дерева”. 12. Давід Ф. “Мрійник”. 13. Мунк Е. “Дерево”. 14. Роден О. “Мислитель”, “Прощання”, “Псіхея”. 15. Веберн А. Ораторія №8. Дві пісні для голосу та ансамблю (кларнет, бас кларнет, труба, селена, арфа, скрипка, альт, віолончель). 16. Мійо Д. “Бідування Орфея” (опера). 17. Шостакович Д. Симфонія № 14. 18. Дель Селлайо “Орфей та Еврідіка. 19.”Х/ф. “Заповіт Орфея” (фр. реж. Жан Кокто, 1960). 20. Максимов В. Скульптура “Пора листопада” (дерево).

Студент(ка):

називає особливості світоглядних позицій митця;

характеризує творчість Р.М.Рнльке як синтетичний, об’єднаний вияв новітніх течій і тенденцій у поезії;

висловлює судження про призначення мистецтва, роль митця в суспільному житті;

наводить приклади втілення в творах Р.М.Рільке мотивів: відчуження людини в дегуманізованому світі; нос-тальгії за втраченою єдністю людини зі світом; українських мотивів;

виразно читає і аналізує вірші Р.М.Рільке;

досліджує творчу інтерпретацію Р.М.Рільке античного міфу про Орфея;

дає визначення понять: ліричний цикл, сонет, а також ілюструє їх на прикладах творчих здобутків поета;

усвідомлює, що суть мистецтваодухотворити світ, перетворити його на світ краси, гармонії.


  1. Бітківська Г.В. Урок вивчення поезії Р.-М.Рільке // ВЛК – 2001. - № 9. – С. 31-33.

  2. Зуєнко М.О. Стильовий аналіз ліричних творів: На прикладі творчості П.Верлена, Р.М.Рільке // ВЛ – 2006 - № 1. – С.16-19.

  3. Іванишин П.  Поет і буття: специфіка онтологічного дискурсу Райнера-Марії Рільке // Вісник.- Львів, 2004. - Вип.35. - С.344–356.

  4. Кравченко Л.  Художньо-естетична рецепція “Сонетів до Орфея” Р. М. Рільке його перекладачем В. Стусом // Верховина. - Дрогобич, 2003. - С.140–148.

  5. Мойсієнко А.К.  “Осінній день” Р. М. Рільке в українських перекладах // Австрія й Україна у контексті європейської інтеграції й співробітництва. - Відень; К., 2005. - С.72–76.

  6. Наливайко Д.  Шукаючи єдності зі світом і людьми. Рільке і Русь // Дух і літера - К., 2001. - № 7–8. - C.181 – 205.

  7. Ніколенко О., Барданова Ю. Філософське осмислення Р.М.Рільке сенсу буття і призначення мистецтва // ВЛ – 2002. – № 10.

  8. Ніколенко О.  Бог і Орфей у художній свідомості Р.-М. Рільке // Слово і текст. - Чернівці, 2005.-Вип.2. - С. 80–103.

  9. Орфей ХХ ст. Райнер Марія Рільке // ЗЛ – Книга 8: Бібліотека тижневика.–К.: Перше вересня, 2000.

  10. Рільке Р.М. Думки про мистецтво і поезію. – К., 1986.

  11. Рильке Р.М. Дыхание лирики: Переписка с Мариной Цветаевой и Борисом Пастернаком: Письма 1926 г. – М., 2000.

  12. Рубан А. А.  Міф про Орфея та його втілення у творчості Р. М. Рільке і Л. М. Андреєва // Актуальні проблеми слов’янської філології.- К., 2008.- Вип.15. - С. 257-262.




1

З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Ґійум Аполлінйр (1880—1918)

Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Зарізана голубка й водограй”


Гійом Аполлінер (Вільгельм-Альберт-Володимир-Олександр-Аполлінарій Костровицький) - творець нової ери у світовій культурі та євро­пейського авангарду.

Шлях поета від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження “прямим словом”. Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього. Сутність його поетичної реформи.

Збірки “Алкоголі. Вірші 1898-1918 рр.”, “Каліграми. Вірші Миру і Війни”: ідейний задум та особливості його художнього втілення. Сюрреалізм як засіб художнього самовираження.

Оригінальність творчої манери поета (“Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Зарізана голубка і водограй”).


Теорія літератури. Поняття про сюрреалізм, каліграму.

Міжлітературні зв’язки. 1. Урбаністична поезія Г.Аполлінера і В.Маяковського. Осмислення поетами трагедії першої світової війни. 2. Типологічна спорідненість творчості Г.Аполлінера з українською поезією 20-30-х років (М.Зеров, М.Драй-Хмара, Ю.Клен, Б.-І. Антонич). 3. Риси типологічної подібності між “каліграмами” Аполлінера та бароковою поезією (С.Полоцький, С.Беринда та інші).

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія:1. Перша світова війна 1914 – 1918р.

Культурологічний контекст: 1.Матісс А. “Портрет Аполлінера”. 2.Кіріко Ж. “Портрет Гійома Аполлінера”. 3. Графічні малюнки Пікассо П., Лорансен М., Кокто Ж., Вламінка М., П’єре Г. 4. Верейський В. “Париж. Міст Мірабо”. 5.Нарбут Г. “Алегорія на початок Першої світової війни”. 6. Пікассо П. “Голуб”, “Авіньйонські дівчата”. Шаржі: “Аполлінер у вигляді Папи Римського, Геракла, французького академіка”. 7. Далі С. “Сталість пам’яті”, “Сон”, “Метаморфози Нарциса”, “Осінній канібалізм”. 8. Делоне Р. “Ейфелева вежа”, “Вікна”. 9. Руссо А. “Війна, або Кавалькада розладу”, “Поет і Муза”, “Вид Ейфелової вежі”. 10. Шагал М. “На честь Аполлінера”. 11. Пуленк Ф. “Звіринець”, “Банальності” (цикл пісень на вірші Аполлінера). 12. Шостакович. Симфонія № 14. 13. Сенс-Санс К. “Карнавал тварин” (фантазія). П’єса для скрипки з оркестром. 14. Массне Ж. “Елегія”.

Студент(ка):

характеризує творчість Ґійума Аполлінйра як шлях від неоромантизму до кубофутуризму;

розкриває своєрідність художнього пошуку та сутність поетичної реформи Аполлінера;

простежує на матеріалі поезій різні поетичні системи, зокрема новаторство візуального оформлення твору, особливості його поезії: ліризм, асоціативність, глибину почуттів, символіку образів;

простежує на метеріалі поезій зміну життєвої позиції поета;

виразно читає і аналізує вірші Аполлінера;

дає визначення понять: сюрреалізм, вірші-каліграми, поетична форма, а також ілюструє їх прикладами з творчої спадщини митця;

усвідомлює необхідність ствердження активно-творчого ставлення до життя.


  1. Волощук Є. Г.Аполлінер і розвиток французької та європейської авангардистської поезії // ВЛ – 2003. - № 10. – С. 41 - 47.

  2. Гузь О. Осмислення трагедії війни в поезії Аполлінера “Зарізана голубка і водограй” // Газ. ЗЛ – 2004. - № 33. – С. 13-14.

  3. Гришин-Грищук І. До історії одного вірша Гійома Аполлінера // Слово і час. –1997.– № 3. – С. 72-74.

  4. Мазніченко І.  Критичний метод і естетика Гійома Аполлінера у контексті розвитку критичної думки початку XX століття // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культур-ної спадщини. - К., 2007. - Вип. 4. - С. 65–80.

  5. Мележик В. Таємниця народження поезії (урок-дослідження за творчістю Аполлінера) // ЗЛ –2003. – № 6. – С. 36-42.

  6. Наливайко Д. Шляхами оновлення поезії / Гійом Аполлінер. Поезії.: Переклад М.Лукаша. – К.: Дніпро, 1984.

  7. Ніколенко О., Бардакова Ю. Вивчення поезії ХХ століття у школі: Гійом Аполлінер, Райнер Рільке: Посібник для вчителя. – Х., 2003. – С.6.-70.

  8. Рада І.М. Гійом Аполлінер: Цікавинки з життя поета як опорні сигнали для пам’яті учнів // ВЛ – 1997. - № 5. – С. 41-44.

  9. Радзієвська В.  Творчість Гійома Аполлінера та Олександра Архипенка в контексті міжкультурного діалогу України і Франції першої половини XX століття // Наук. зап. - Тернопіль, 2007. - Вип.1 (21). - С.263–284.

  10. Сірочук Т. Г.  Ґійом Аполлінер — “свідок свого часу” (1880–1918) // Питання літературознавства. - Чернівці, 2002. - Вип. 9 (66). - С. 79–84.

  11. Сірочук Т.  Аполлінер: міф чи реальність? // Питання літературознавства. - Чернівці, 2004. - Вип.11 (68). - С.57–62.




1

З АНГЛОМОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Томас Стернз Еліот (1888 – 1965)

Ранок біля вікна”, “Суїні серед солов’їв”, “Порожні люди”


Життєвий і творчий шлях письменника. Еліот – видатний англійський і американський поет. Філософська основа творчості.

Еволюція від авангардизму до нео­класицизму. Своєрідність художнього світу митця. Трагічне відчуття дійсності з її відчуженістю між людьми, духовним спустошенням людства, що не має жодних шансів на виживання, в поезіях “Ранок біля вікна”, “Суїні серед солов’їв”, поемі “Порожні люди”. Зміщення акценту в пізній поезії на пошуки позитивних начал і цінностей, на протидію хаосу і абсурдності буття.

Роль поета в розвитку модернізму в англомовних літературах.


Теорія літератури. Поглиблення поняття про неокласицизм.

Культурологічний контекст: 1. Мансуров П. “Міраж”. 2. Сковородніков Ю. Ілюстрації до збірки Т.С.Еліота “Вибране”. 3. Реріх Н. “Останній Ангел”. 4. Ісачов. “Апокаліпсис”. 5. Ліницький Д. (Отець Стефан). “Крізь дзеркало апокаліпсису”. 6. Веберн А. “Симфонія” (концерт для дев’яти інструментів).


розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

характеризує основні мотиви поезії Еліота,

висловлює судження щодо головної проблеми творчості митця – духовну кризу сучасності;

виразно читає і аналізує вірші митця;

коментує та ілюструє цитатами творче кредо Еліота: “Поет значущий не своїми емоціями, а здатністю перетворювати особисте в щось значніше й відсторонене, в щось універсальне й надособистісне”;

визначає образи-символи спустошеності землі і сучасної людини в поемі “Порожні люди”;

висловлює судження про творчість Т.С.Еліота як поета з трагічним світовідчуттям;

усвідосмює необхідність сприйняття і осмислення явищ мистецтва як елементів культури певного часу.

  1. Вишницька Ю. Міфологеми “вода” і “вітер” у текстовому просторі Т.С.Еліота // Газ. ЗЛ – 1999. - № 16.- С. 4-5.

  2. Коломієць Л.В. Основні мотиви лірики Томаса Стернза Еліота // ВЛ – 1999. - № 5. – С.62.

  3. Миронов Є.М. Нобелівські лауреати: Томас Стернз Еліот // ЗЛ – 1996. - № 8. – С.48.

  4. Орлов О. Поетичний світ Томаса Стернза Еліота // Вікно в світ. – 1999. - №6. - С. 143-150.

  5. Павличко С. Лабіринти Томаса Стернза Еліота // Газ. ЗЛ – 1999.- № 16. – С. 3, 6.

  6. Павличко С. Поезія Томаса Стернза Еліота // Еліот Т.С. Вибране. – К.:Дніпро, 1990. – С.3-25 .

  7. Тарновський О.Т. Т.С.Еліот і Павло Тичина // Всесвіт. – 1990. - № 6.

  8. Чертенко А. “И пламя и роза одно” // Газ. ЗЛ – 2003.- № 45. – С. 12-24.

  9. Чертенко О.П. Т.С.Еліот – поет і теоретик модернізму: Літературознавчий нарис до вивчення його творчості // ВЛ – 2003. - № 10. – С. 48-52.

  10. Шпак В.К. До земного бутя: Томас Еліот // Слово і час. – 1998. - № 12.




1

З ІСПАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Федерiко Ґарсна Лурка (1898—1936)

Про царівну Місяцівну”, “Балада про чорну тугу”, “Гітара”,

Газела про темну смерть”, “Касида про сон під зорями”


Федеріко Ґарсіа Лорка - видатний іспанський поет і драматург. Фольклорні витоки і проблеми міфологізму в поезії Ф.Ґарсіа Лорки. Сюрреалістичні ознаки його лірики та пошуки нових форм художньої виразності.

Відчуття життя в усіх його контрастах - основа світовідчуття митця.

Поєднання земного і космічного, буденного і вічного, “плоті і мрії”, трагедії і життєстверджуючої сили в творах письменника (“Краєвид”, “Гітара”, “Крик”, “Циганське романсеро”, “Касида про троянду”, “Балада про чорну тугу” та ін.).

Метафоричність, музичність, конк­ретність образів, ритмічне розмаїття, багатство асоціацій, міфопоетика. Синтез у творах міфології та фольклору з поетикою модернізму. Персоніфікація природних сил і стихій (“Газела про темну смерть”, “Касида про сон під зорями”, “Про царівну Місяцівну”).


Теорія літератури. Поняття про канте-хондо, романсеро. Поглиблення понять про касиду, газелу.

Міжлітературні зв’язки. 1. Образ Кармен в ліриці О.Блока і Ф.Ґарсіа Лорки. 2. Концепція ідеального в ліриці Ф.Ґарсіа Лорки та С.Єсеніна. 3. “Лорківська” тема в українському письменстві (В.Стус “Гордість Іспанії”, Д. Павличко “Федеріко Ґарсіа Лорка”).

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. Революція 1931-1936 рр. в Іспанії.

Культурологічний контекст: 1.Мане Е. “Іспанський гітарист”, “Іспанський балет”. 2.Пікассо П. “Скрипка і гітара”, “Торо й Торерос”. 3.Кандинський В. “Закохана пора”. 4.Клімт Г. “Поцілунок”. 5. Далі С. “Іспанія”, “Передчуття громадянської війни в Іспанії”. 6. Матіс А. “Голова циганки”. 7. Кіріакіді. Ілюстрації до збірки “Вибране”. 8. Луїджі Н. “Епітафія Ф. Ґарсіа Лорки” (у 3-х ч. для солістів хору та інстр.). 9.Мамедов Ю. Три драматичні романси на вірші Ф.Ґарсіа Лорки. 10. Мансурян Т. “Три романси на вірші Лорки”. 11. Верещагін Я. Хори на вірші Лорки. 12. Сарасате П. “Андалузький романс”. 13. Глінка М. “Іспанські увертюри”.

Студент(ка):

розкриває найвизначніші факти з життя Ф. Ґарсіа Лорка; особливості світосприймання поета, поєднання ліричного з трагічним;

визначає персоніфікацію природних сил і стихій як важливу рису стилю поета, підтверджує свої висновки прикладами з поезій;

характеризує мелодійність і ритмічність його поезії;

виразно читає і аналізує вірші Ф. Гарсіа Лорки;

дає визначення понять: касида, газела, канте-хондо, романсеро, а також ілюструє їх прикладами з поетичних збірок митця;

досліджує трансформацію фольклорних образів у ліриці Ф.Гарсіа Лорки;

усвідомлює демократичну спрямованість творчості митця.


  1. Арсентьева Н.  Концепция идеального в лирике С. Есенина и Ф. Гарсиа Лорки // Ритуально-міфологічний підхід до інтерпретації тексту. - К., 1998. - С. 171–176.

  2. Белоус Л. В.  Трансформация фольклорных образов в поэзии Гарсиа Лорки // Мова і культура. - К., 1997. - Т.2. - С.21–22.

  3. Вовк Я.  Ключі до розуміння поетичного світу Федеріко Гарсіа Лорки // Зб. наук. пр. - Полтава, 2006. - Вип.1–2 (48–49): Сер.: Філологічні науки. - С.165–173.

  4. Гарсіа Лорка. Думки про мистецтво – К.: Мистецтво, 1975.

  5. Гладышев В.В., Пронкевич А.В. О роли анализа подстрочного перевода для постижения идеи произведения. На примере стихотворения “Гитара” Ф.Гарсиа Лорки // ВЛ – 2000. - № 3.

  6. Ільницький М. Образ нічного неба: архетип місяця у поезії Б.-І.Антонича, Ф. Ґ. Лорки та І. Калинця // Літературознавство. - Чернівці, 2003. - Кн.1. - С.158–163.

  7. Конева Т.М. “Недаремно ж колись Афродіта народилася з піни морської…” // ЗЛ – 1998. - № 11. – С. 40-41.

  8. Новикова М. Федеріко Ґарсіа Лорка: бенкет катастроф // ЗЛ – 2002. – № 34.-С. 17.

  9. Москаленко О.  Мотив ініціації в ліриці Ф. Ґ. Лорки // Сучасні літературознавчі студії. — К., 2005. - Вип.2: Дитина і світ: проблеми культурного діалогу. - С.76–80.

  10. Павличко Д. Федеріко Ґарсіа Лорка // Тема. – 2000. – № 2.

  11. Пронкевич О. В.  Лорка — українець або Лорка українською? // Літературна компаративістика. - К., 2005. - Вип.2. - С.286–298.




1

З РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Олексбндр Олександрович Блок (1880—1921)

Незнайома”, “Весно, весно, без меж і без краю...”, “Скіфи”


Своєрідність символізму в російській поезії, його філософсько-естетична основа, відображення в поезії протиріч суспільного життя, культурна орієнтація (античність, доба романтизму, новозавітні та скандинавські міфи тощо). Найвизначніші поети-символісти: Д.Мережковський, К.Бальмонт, В.Брюсов, О.Блок , І.Анненський та ін..

Творчість О.Блока (1880-1921) – вершина російського символізму. Найвідоміші поетичні цикли, головні мотиви й провідні образи-символи блоківської лірики. Мелодійність віршів.

Цикл “Вірші про Прекрасну Даму”. Образ Незнайомої як втілення Вічної Жіночності; його протиставлення світу ницої прози життя.

Ідея “двобою з життям” та “любові-ворожнечі” у поезії “Весно, весно, без меж і без краю...”

Ставлення О.Блока до революції, сучасності та історичного шляху Росії в поезії “Скіфи”.


Теорія літератури. Поглиблення понять про символ та символізм, ліричний цикл.

Міжлітературні зв’язки. 1. Російський та французький символізм. 2. Біблійні символи в російській літературі. 3.Вплив О.Блока на творчість М. Вороного (“Блакитна панна”, ”Інфанта”). 4.Образ О.Блока в російській та українській поезії (Анна Ахматова, Б.Пастернак, М.Цвєтаєва, Л.Костенко).

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. 1. Перша світова війна. Російська революція 1917 року, розбудова соціалістичної держави у СРСР. 2. Доля митців за часи тоталітарного режиму в СРСР.

Культурологічний контекст: 1. Сомов К. “Портрет О.Блока”. 2. Крамськой І. “Незнайома”. 3. Бакст Л. “Незнайома”. 4. Філонов П. “Формула весни”. 5. Глазунов І. Ілюстрації до “Прекрасної дами”. 6.Анненков Ю. Ілюстрації до поеми “Дванадцять”. 7. Кламт Г. “Портрет Аделі Блох-Бауер”. 8. Коньонков С. “Портрет О.Блока”. 9. Шапорін Ю. “На полі Куликовому” (симфонія-кантата). 10. Шостакович Д. “Сім віршів О.Блока” (вокально-інструментальна сюїта). 11.Свиридов Г. Петербурзькі пісні на вірші О.Блока. 12. Рахманінов С. “Весняні романси”. 13. Чайковський П. “Весна”.

Студент(ка):

визначає символізм як перший модерністський напрям “срібної доби” російській поезії, а творчість О.Блока як один із найповніших виявів російського символізму;

називає найвизначніших майстрів символізму в російській літературі, провідні мотиви й символи лірики О.Блока;

простежує на матеріалі поезії образ Незнайомої як творче авторське втілення Вічної Жіночності;

виразно читає і аналізує поезії Блока, відзначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку, сугестії, символів тощо);

дає визначення понять: символізм, символ, ліричний цикл, а також ілюструє їх прикладами з поезій;

розвиває вміння відчувати поетичний світ митця, філософську символіку, романтичність, музичність поезії;

усвідомлює внесок О.Блока у світову культуру; переваги високої духовності над буденністю.

  1. Андреева В.  София Премудрая — прекрасная дама русского символизма (Встреча Блока и Белого в соловьевских идеях) // Россия и гнозис. - М., 1998. - С.49–63.

  2. Бураго С.Б. А.Блок. Очерк жизни и творчества. – К., 1981.

  3. Гал М.  Особенности структуры “Незнакомки” Блока // Концепция и смысл. - Спб., 1996. - С.294–302.

  4. Зарубіжна література в 11 класі: Матеріали для вчителя. /Автори–укладачі Івашина Т.М., Сипко Л.М. інші.- Тернопіль, 1998. - Ч.І. - С. 135-180.

  5. Ковбесенко Л.В. Последняя точка в “книге жизни” Александра Блока // ВЛ – 1996.- № 7. - С. 39-42.

  6. Скоробогатова Е. А.  Некоторые особенности морфологического устройства стихотворений А. Блока // Харківський держ. пед ун-т ім. Г.С.Сковороди. Наукові записки. Сер.: Літературознавство. – Х.,2000. – Вип.3 (27).- С.133-141.

  7. Сорвилова Т.  Системные отношения семантических полей, связанных с библейскими символами, в русской поэзии золотого и серебряного веков (А. Пушкин, М. Лермонтов, А. Блок, А. Белый) // Біблія і культура. – Чернівці, 2001. – Вип.3.— С.300–305.

  8. Файнберг М. Сандро Боттичелли в художественном мире Блока // Вопросы литературы. – 1996. - № 4. - С. 128-156.




1

Аннa Ахмбтова (1889—1966)

Довкола жовтий вечір ліг”, “Дав мені юнь ти сутужну”, “Реквієм”


Акмеїзм, його особливості: психологізм у розкритті інтимних переживань, чуття поетичності речового світу, імпресіоністичність, повернення до класичної прозорості мови. Найвизначніші представники - М.С.Гумільов, О.Е.Мандельштам, Анна Ахматова.

Трагізм життєвої долі Анни Ахматової (Анни Горенко). Втілення засад акмеїзму в творчості письменниці. Основні теми і мотиви лірики, поетична символіка. “Поезія втрат” ранньої Ахматової, її художні особливості: загостреність і драматизм переживань, психологічна деталь, лаконізм, аскетичність художніх засобів.

“Реквієм” - пам'ятка доби тоталітаризму. Створення в поемі узагальненого портрету народного страждання, розкриття єдності материнської трагедії ліричної героїні і країни, проблема історичної пам’яті. Поліфонізм поеми, її гуманістичний пафос. Біблійні символи (Богоматір, хрест, апокаліптична зірка).

Анна Ахматова і Україна.


Теорія літератури. Поглиблення понять про акмеїзм, поліфонізм, психологізм, художні виражальні засоби.

Міжлітературні зв’язки. 1.Образ Анни Ахматової в російській поезії (О.Блок, О.Мандельштам, М.Цвєтаєва, Б.Пастернак). 2.Пушкінські традиції в творчості Анни Ахматової. 3.Біблійні мотиви в поезії Анни Ахматової.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. Перша світова війна. Російська революція 1917 року, розбудова соціалістичної держави у СРСР. Тоталітарний режим, масові репресії 1937-1938 в СРСР.

Культурологічний контекст. 1. Модільяні А. “Анна Ахматова”. 2. Альтман М. “Портрет Анни Ахматової”. 3. Анненков Ю. А. “Ахматова” (малюнок). 4. Осьмеркін А. “Портрет Ахматової. Біла ніч.” 5. Анненков Ю., Тишлер О., Остроумов-Лебедєв А., Замирайло В. Ілюстрації до поезій Ахматової. 6. Сомов К. “Чаклунство”. 7. Руні Л. “Помилка смерті”. 8. Роден О. “Та, що плаче”. 9. Дж.ді Бондоне “Оплакування Христа”. 10. Руо Ж. “Розп’яття”. 11.Рахманінов С. Прелюдія № 5, 7. 12. Шостакович Д. Симфонія № 5, 7. 13. Тіщенко Б. “Реквієм”. 14. Саворін В. Скульптура “Поет і муза”. 15. Ерьзя С. Скульптура. “Мужність”.

Студент(ка):

визначає творчість Анни Ахматової як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму;

називає основні етапи творчості Анни Ахматової, її зв'язок з Україною;

досліджує на матеріалі поезій поетичність творів Ахматової, на прикладі “Реквієму” особисту трагедію письменниці, трагедію народу, протест поетеси проти насильства, акцентує увагу на особливості композиції поеми; трансформації біблійних образів в поезії Анни Ахматової;

висловлює судження про поетичну творчість Анни Ахматової як яскраве явища жіночої поезії ХХст.;

виразно читає і аналізує вірші Анни Ахматової;

дає визначення понять: акмеїзм, психологізм, звукопис, художня деталь, а також ілюструє їх прикладами з поезій;

усвідомлює такі категорії, як честь, людська гідність, мужність, сила духу; необхідність боротьби зі злом, несправедливістю, необхідність формування активної життєвої позиції, уміння її відстоювати за будь-яких обставин, вияву громадянської стійкості, стоїцизму і відданості життєвим принципам.

  1. Гурвич И. Художественное открытие в лирике Ахматовой // Вопросы литературы. – 1995. - №3. -С. 153-174.

  2. Дзуцева Н. В.  Мировая культура в эпиграфах Анны Ахматовой // Художественное слово в пространстве культуры. — Иваново, 2007. - С.146–152.

  3. Кихней Л. Г.  К описанию внутреннего и внешнего пространства в поэзии Ахматовой: семантика образов-медиаторов // Анна Ахматова: эпоха, судьба, творчество.- Симферополь, 2007. - Вып.5. - С.3–10.

  4. Михайлова Г.  Античное наследие в творчестве Анны Ахматовой // Серебряный век: диалог культур. — Одесса, 2007. — С. 416–429.

  5. Ольшанська Є. Анна Ахматова і Україна // Слово і час. – 1994. - № 6. – С. 56-61.

  6. Пахарєва Т.А. “Под крылом у гибели”: “Реквием” Анны Ахматовой (Анализ поэтики) // ВЛ – 2002. - № 11.

  7. Павловский А.И. Анна Ахматова. Жизнь и творчество. – М., 1991.

  8. Рогозинський В. Під кленами з чорним листям…: етюд про Ахматову та Гумільова // ЗЛ - 2008. - № 7/8. – С.23-25.

  9. Рубинчик О. Е.  “Но где мой дом...”. Тема дома у Ахматовой // Анна Ахматова: эпоха, судьба, твор-чество. - Симферополь, 2007. - Вып.5. - С. 10–53.

  10. Скатов Н. Кгига женской души // Ахматова А. Собр.соч. в 2-х т. –Т.1. – М., 1990. – С.3-16.

  11. Тросик О.А. Вірші-молитви (Біблійні мотиви в поезії Анни Ахматової) // ВЛ – 2002. - № 11.

  12. Шевчук Ю. В.  Образ Музы в лирике А. Ахматовой // Анна Ахматова: эпоха, судьба, творчество. - Симферополь, 2007. - Вып.5. - С.64–74.




1

Володимир Володимирович Маяковський (1893–1930)

А ви змогли б?”, “Послухайте!”, “Лілічко! Замість листа”


Футуризм як авангардистська літературна течія, його естетичні засади. Епатажність, радикальний розрив із літературною традицією, сміливий формальний експеримент, пошуки нових засобів художньої виразності як характерні риси поезії футуризму.

Життєвий і творчий шлях письменника. Маяковський – лідер російського футуризму, його непересічна поетична обдарованість. Трагічна доля поета.

Своєрідність поезії ранньої лірики: мотиви бунту, пафос самоствердження і самовиявлення поетичного “Я”; сміливість експериментів поетичних форм та художньо-виражальних засобів, тонкий ліризм (“А ви змогли б?”, “Послухайте!” та ін.). Тема кохання в творчості митця (“Лілічко! Замість листа”).


Теорія літератури. Поглиблення поняття про футуризм.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. 1. Російська революція 1917 р., розбудова держави у СРСР.

Міжлітературні зв’язки. 1. Російський та італійський, український (М.Семенко) поетичний футуризм. 2. Образ В.Маяковського в поезії М.Цветаєвої, Б.Пастернака, М.Рильського, Д.Павличка.

Культурологічний контекст: 1. Дейнека О. “В.В.Маяковський у РОСТА”. 2. Шагал М. Із серії “Володимир Маяковський”, “Прогулянка”, “Закохані”. 3. Малюнки та рекламні роботи В.Маяковського. 4. Татлін В. Ілюстрації до поезій В.Маяковського. 5. Есхер М. “Зірки”. 6. Добужинський М. “Поцілунок”. 7. Меньков М. “Симфонія”. 8.Свиридов Г. “Патетична ораторія” (за мотивами творів В.Маяковського). 9. Локшин О. “На весь голос” (поема для баса, органу та оркестру). 10. Х/ф “Маяковський починається так…” (СРСР, 1958). 11. Чайков І. “В.Маяковський” (граніт). 12. Хлєбніков В. “Автопортрет”.

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

відзначає органічне поєднання в творчості поета, з одного боку, “сенсаційних ефектів і гарячково-карколомних образів” (К.Чуковський) (“А ви змогли б?”, “Послухайте!”), з другого – щирого і тонкого ліризму; виразно читає і аналізує вірші В.Маяковського; досліджує на матеріалі поезій новаторство поетичної мови, форми вірша; дає визначення поняття: футуризм, авангардизм; висловлює судження про трагізм життєвої долі В.Маяковского в умовах тоталітарної системи; усвідомлює необхідність опірності несприятливим життєвим обставинам.


  1. Дітькова С. Маяковський і футуризм // ВЛК – 2006. - № 2. – С. 4-6.

  2. Жизнь и творчество В.В.Маяковского: Материалы для выставки в школе и детской библиотеке / Сост. и вступит. ст. Ю.Л.Прокушева; Оформл. Г.Ордынского. – М.: Дет.лит., 1987.

  3. Карабчиевский Ю. Воскресение Маяковского. – М., 1990.

  4. Мартынова О.С. Экспрессионистское видение мира в поэзии раннего Маяковского // Поэзия русского и украинского авангарда: история, эстетика, традиции (1910 – 1990 гг.): Тезисы всеукраинской научной конференции. – Херсон, 1990. – С. 55 – 57.

  5. Михайлов А. Маяковский. – М., 1988.

  6. Мойсеїв І. Від зірки до сонця // ЗЛ – 2001. - № 40. – С.7-8.

  7. Назарець В., Васильєв Є. Маяковський і Пастернак // ВЛК – 2002.- № 12. – С. 23-28.

  8. Скуратовский В. На гребене великих традиций // Газ. ЗЛ – 2001. - № 40. – С. 6.

  9. Тимченко С. Маяковский и Украина // Газ. ЗЛ – 2001. - № 40. – С. 5, 8.

  10. Чуковский К. Ахматова и Маяковский // Тема. – 1999. - № 3. – С. 30-62.

  11. Янгфельдт Б. Любов – это сердце всего: В.В.Маяковский и Л.Ю.Брик. Переписка. – М., 1991.




1

Борис Леонідович Пастернак (1890 – 1960)

Визначення поезії”, “По стіні збігали стрілки… ”, “Зимова ніч ”


Жанрове багатство творчої спадщини Б.Пастернака: поезія, проза, переклади. Пастернак і російський футуризм, неоднозначність стосунків поета з футуризмом. Еволюція поезії Б.Пастернака: від футуристських формальних пошуків до філософсько-поетичного осягнення “вічних тем”.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Схожі:

Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconЩодо форми заяви на вступ до вищих навчальних закладів
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту надає для використання єдину форму заяв, що подаються вступниками при вступі до вищих...
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconДиректору/начальнику (назва вищого навчального закладу I-IІ р а.) Зразок
Міністерство освіти І науки рекомендує використовувати єдину форму заяви, що подається вступниками при вступі до вищих навчальних...
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconПро проведення Всеукраїнської олімпіади серед студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
Ської олімпіади серед студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які затверджені наказом Міністерства освіти І...
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconЩодо участі студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації в зовнішньому незалежному оцінюванні Керівникам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49, ministry@mon gov ua
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconЩодо участі студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації в зовнішньому незалежному оцінюванні Керівникам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
України в 2012 році, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 23. 11. 2011 р. №1346, з 15 травня до...
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconНаказ №561 Про підсумки проведення обласного етапу ХІІ міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика серед студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації
П. Яцика серед студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та 24 грудня 2011 року на базі сзш І-ІІІ ст. №3 м. Вінниці...
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconПро заходи щодо підвищення якості підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації
На виконання рекомендацій учасників Всеукраїнської наради керівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, що відбулася...
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconПро підсумки проведення II всеукраїнської олімпіади з математики серед студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
Технічного коледжу Національного університету „Львівська політехніка” було проведено заключний етап II всеукраїнської олімпіади з...
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconНаказ №725 Про підсумки проведення І всеукраїнської олімпіади з математики серед студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
Вінницького технічного коледжу було проведено заключний етап І всеукраїнської олімпіади з математики серед студентів вищих навчальних...
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconНаказ №335 Про стажування студентів випускних курсів аграрних вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації
З метою формування кадрового резерву державної служби апарату Міністерства аграрної політики України та працівників державних підприємств,...
Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації iconПро затвердження Типових штатних нормативів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації
«Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2013...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©govuadocs.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи